ЗАКОН УКРАЇНИ
Про систему охорони психічного здоров’я в Україні
Розділ III. ВИДИ ДОПОМОГИ У СФЕРІ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я
Стаття 24. Класифікація видів допомоги у сфері психічного здоров’я1. Для цілей цього Закону розрізняють такі види допомоги у сфері психічного здоров’я:
1) психосоціальна допомога;
2) психологічна допомога;
3) психотерапія;
4) психологічна реабілітація;
5) психіатрична допомога.
2. Правові та організаційні засади забезпечення громадян психіатричною допомогою встановлені Законом України “Про психіатричну допомогу”, основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг – Законом України “Про соціальні послуги”, правові, організаційні та економічні засади проведення реабілітації особи з обмеженнями повсякденного функціонування у сфері охорони здоров’я – Законом України “Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я”.
Стаття 25. Засади та класифікація психосоціальної допомоги
Психосоціальна допомога – це діяльність, спрямована на задоволення психологічних і соціальних потреб людей з метою покращення якості їхнього життя шляхом надання доступу до інформації про психічне здоров’я, розвитку навичок подолання стресу, психологічної стійкості і психологічного відновлення, підтримки, орієнтованої на зменшення почуття соціальної ізоляції, розвитку здатності до самовизначення і самозарадності.
Основні завдання психосоціальної допомоги:
1) оцінювання потреб і труднощів особи та визначення факторів, що сприяють дистресу, зниженню психологічного благополуччя та якості її життя;
2) надання особам інформації про їхній психічний стан та доступні варіанти допомоги;
3) створення безпечного простору для осіб, в якому можна відкрито висловлювати свої емоції та перестороги;
4) навчання практичним навичкам і стратегіям психологічної стійкості, у тому числі методам управління стресом, емоційної саморегуляції, релаксації, технікам цілепокладання та вирішення проблем;
5) допомога особам у визначенні та вирішенні конкретних проблем чи викликів у їхньому житті, сприяння зв’язкам із мережами соціальної підтримки;
6) перенаправлення осіб у разі необхідності для отримання інших видів допомоги або спеціалізованих послуг, забезпечення комплексної підтримки та безперервності допомоги.
2.Психосоціальна допомога включає види допомоги, під час яких використовуються інформування, психологічна підтримка та/або консультування та інтервенції, спрямовані на поведінкову переорієнтацію. Основними видами психосоціальної допомоги є психологічна просвіта та інформування (психоедукація), перша психологічна допомога, психологічні втручання низької інтенсивності, неформальні послуги у сфері психічного здоров’я.
3. Психологічна просвіта та інформування (психоедукація) – це проведення інформаційно-просвітницької роботи з питань психічного здоров’я з метою профілактики та запобігання розвитку психічних розладів, інших проблем, що стосуються психічного здоров’я, формування загального уявлення про психічне здоров’я та навичок турботи про нього.
Основні завдання психологічної просвіти та інформування (психоедукації):
1) надання інформації про ознаки, прояви, причини і перебіг психічних розладів, інших проблем, що стосуються психічного здоров’я, та стратегії психологічної допомоги;
2) навчання практичним навичкам психологічної стійкості та стратегіям для управління стресом і покращення загального самопочуття;
3) допомога окремим особам і сім’ям у розпізнаванні ознак кризових ситуацій, пов’язаних із психічними розладами та іншими проблемами, що стосуються психічного здоров’я, розроблення планів безпеки для вирішення кризових ситуацій;
4) надання інформації для самодопомоги, прийняття рішень і здатності шукати допомоги у сфері психічного здоров’я, коли це необхідно;
5) популяризація профілактики, раннього виявлення ознак психічних розладів та інших проблем, що стосуються психічного здоров’я, дотримання здорового способу життя для підтримки психічного здоров’я, навчання розпізнаванню факторів ризику і захисних факторів та здоров’язберігаючим практикам, які допомагають підтримувати психологічне благополуччя і психічне здоров’я.
4. Перша психологічна допомога – це короткотривалий вид допомоги, спрямований на відновлення відчуття безпеки та соціально-емоційного зв’язку з іншими людьми, пом’якшення наслідків впливу стресу і відновлення почуття контролю над ситуацією для осіб, які пережили кризові, екстремальні або травмівні події.
Перша психологічна допомога може надаватися особою, що не є фахівцем у сфері психічного здоров’я, проте пройшла навчання і володіє базовими навичками надання першої психологічної допомоги.
Основні завдання першої психологічної допомоги:
1) оцінювання поточних потреб та труднощів осіб, яким надається допомога;
2) надання практичної допомоги у задоволенні базових потреб осіб, яким надається допомога;
3) надання емоційної підтримки особам, яким надається допомога;
4) надання допомоги в отриманні інформації, встановлення зв’язку із представниками інших служб, допомоги яких потребує особа;
5) захист осіб, яким надається допомога, від подальшої шкоди та безпосереднього впливу кризової, екстремальної або травмівної події, що відбулася.
5. Психологічні втручання низької інтенсивності – це науково обґрунтовані короткострокові форми та методи допомоги у сфері психічного здоров’я, спрямовані на покращення окремих аспектів психічного здоров’я та психологічного благополуччя людини, що можуть супроводжуватися матеріалами і техніками для самодопомоги.
6. Неформальна допомога у сфері психічного здоров’я – це допомога, що надається окремими особами, групами чи організаціями, які можуть не бути надавачами послуг чи фахівцями у сфері охорони психічного здоров’я.
Стаття 26. Неформальна допомога у сфері психічного здоров’я
1. Неформальна допомога у сфері психічного здоров’я може ґрунтуватися на особистому досвіді, взаємодії за принципом “рівний – рівному” або ініціативах на рівні громад та доповнює формалізовану допомогу, що надається фахівцями у сфері психічного здоров’я і в разі потреби супроводжується супервізією.
2. Неформальна допомога у сфері психічного здоров’я включає:
1) програми та групи підтримки за принципом “рівний – рівному”;
2) онлайн-форуми та спільноти;
3) підтримку на основі віри;
4) заходи, семінари та кампанії для підвищення обізнаності про проблеми, що стосуються психічного здоров’я, зменшення стигматизації та сприяння психологічному благополуччю;
5) програми і заходи рухової активності, рекреаційні, творчі програми та заходи;
6) інші заходи, що не передбачають здійснення психологічного оцінювання та досліджень у сфері психічного здоров’я, застосування методів психологічного консультування чи психотерапії.
3. Основні завдання програм та груп підтримки за принципом “рівний – рівному”:
1) організація безпечного простору і освітнього середовища для розширення соціальних зв’язків та створення відчуття причетності до підтримуючих мереж осіб із схожим досвідом;
2) забезпечення позитивних зразків для наслідування, позитивного впливу підтримки за принципом “рівний – рівному”;
3) запобігання появі або подальшому розвитку психічних розладів, інших проблем, що стосуються психічного здоров’я;
4) розширення можливостей для формування психологічної стійкості та переорієнтації поведінки, спрямованої на пошук допомоги, розвиток впевненості, комунікативних та соціальних навичок.
Стаття 27. Психологічна допомога
1. Психологічна допомога є комплексом заходів, спрямованих на розвиток соціально-психологічної компетентності осіб, зняття психоемоційної напруги та гармонізацію психічного стану, розвиток психологічної стійкості та здатності до соціальної адаптації особи або групи осіб. Психологічна допомога може надаватися у формі кризового психологічного втручання, психологічного консультування, психодіагностичних, психокорекційних та відновних заходів а також “гарячих ліній” психологічної допомоги.
2. Кризове психологічне втручання – це психологічна допомога людині, яка перебуває у стані кризи. Кризове психологічне втручання базується на принципах короткостроковості, реалістичності кризової допомоги та необхідності відновлення відчуття контролю над ситуацією. Основним методом кризового втручання є кризове психологічне консультування, крім того, в кризове втручання може бути включена перша психологічна допомога безпосередньо після екстремальної, кризової або травмівної ситуації.
Основні завдання кризового психологічного втручання:
1) виявлення проблеми та допомога у поясненні центральної проблеми кризи, з якою зіткнулася особа;
2) з’ясування дій особи, яка переживає кризу, аналіз кроків, що вже здійснювалися для вирішення проблеми, зменшення емоційної напруги і допомога у відновленні здатності до раціонального мислення;
3) допомога в пошуку шляхів виходу з кризи з послідовним розглядом усіх можливих варіантів поведінки особи та аналіз усіх можливих негативних і позитивних наслідків намічених дій, обрання найбільш практичних варіантів;
4) перенаправлення у разі необхідності для отримання інших видів психологічної допомоги.
3. Психологічне консультування здійснюється шляхом надання емоційної підтримки, психоедукації та оцінювання ресурсів і можливостей отримувача послуг, що допомагає прийняти усвідомлене рішення щодо бажаних поведінкових змін; надання допомоги, спрямованої на усвідомлення впливу стрес-факторів; розширення самоусвідомлення та підвищення психологічної компетентності; зміни ставлення до проблеми, підвищення психологічної стійкості, відповідальності, засвоєння нових моделей поведінки.
Психологічне консультування проводиться з урахуванням результатів психологічної діагностики і надається особам, які перебувають у межах психологічної норми та не мають встановлених розладів психічного здоров’я.
Основні завдання психологічного консультування:
1) допомога у подоланні психічних, психосоціальних, емоційних, поведінкових проблем та інших проблем, що стосуються психічного здоров’я;
2) допомога особам, які потребують емоційної підтримки у складних життєвих обставинах, підтримки у прийнятті життєвих рішень або психологічної просвіти та інформування (психоедукації) щодо станів власного психічного здоров’я або психічного здоров’я близьких осіб;
3) перенаправлення у разі необхідності для отримання інших видів послуг у сфері психічного здоров’я;
4) надання психологічної допомоги членам сім’ї особи або іншим особам, які здійснюють догляд за особою.
4. “Гарячі лінії” психологічної допомоги надають конфіденційну та анонімну підтримку особам, які переживають гострий стрес, кризові ситуації або інші проблеми, що стосуються психічного здоров’я, за допомогою телефону, текстових повідомлень, чата чи електронної пошти.
Основні завдання “гарячих ліній” психологічної допомоги:
1) надання емоційної підтримки;
2) оцінювання рівня ризику щодо безпеки особи, зокрема наявності суїцидальних думок або самоушкодження, розроблення планів безпеки та перенаправлення до відповідних служб для забезпечення послідовності надання психологічної допомоги;
3) надання інформації про методи самодопомоги і стратегії управління стресом та доступні ресурси.
5. Психологічна допомога у складі соціальних послуг здійснюється відповідно до Закону України “Про соціальні послуги”.
Стаття 28. Психотерапія
1. Психотерапія – це цілісне, свідоме та планомірне застосування науково обґрунтованих психотерапевтичних методів (методів психотерапії) з метою допомоги особам у вирішенні та подоланні проблем психічного здоров’я, покращенні якості життя, запобіганні заподіяння шкоди собі або іншим особам.
2. Психотерапія проводиться в індивідуальному, сімейному або груповому форматі, за запитом особи або групи осіб.
3. Основні завдання психотерапії:
1) дослідження психологічних проблем та оцінювання стану особи, яка звернулася за допомогою;
2) поліпшення суб’єктивного самопочуття, зміцнення психічного здоров’я та профілактика чи лікування психічних розладів, інших проблем, що стосуються психічного здоров’я;
3) розвиток самосвідомості, сприяння процесу особистісного розвитку, досягненню оптимального рівня соціального функціонування особи та підвищення якості життя;
4) взаємодія з іншими фахівцями у разі необхідності надання комплексної допомоги з дотриманням вимог щодо конфіденційності;
5) направлення у разі необхідності для отримання інших видів послуг у сфері психічного здоров’я.
4. Методи психотерапії застосовуються відповідно до наукових даних щодо їх ефективності для вирішення завдань психотерапії, лікування психічних розладів, інших проблем, що стосуються психічного здоров’я, згідно з галузевими стандартами та протоколами у сфері охорони психічного здоров’я, а також з урахуванням бажання особи, яка отримує психотерапію.
Стаття 29. Психологічна реабілітація
1. Психологічна реабілітація спрямована на сприяння відновленню, покращення функціонування особи та якості її життя шляхом поєднання психологічної і психотерапевтичної допомоги, діяльності з розвитку соціальних навичок та соціальної підтримки, залучення ресурсів громади.
Основні складові психологічної реабілітації:
1) комплексне оцінювання особи – проведення ретельного оцінювання для визначення сильних сторін, потреб і цілей особи, що може включати оцінювання стану її фізичного та психічного здоров’я, соціальної підтримки, професійних навичок та інших чинників;
2) розроблення індивідуального плану допомоги відповідно до унікальних потреб і цілей особи;
3) виконання програми реабілітації особи та втручань, що ґрунтуються на фактичних даних та принципі доведеної ефективності;
4) надання особі можливостей розвивати та вдосконалювати свої навички у сферах спілкування, вирішення проблем, регулювання емоцій, соціальні та професійні навички;
5) надання особі соціальної підтримки та інтеграція в громаду – сприяння підтриманню зв’язків із соціальним оточенням, участі у громадських заходах і розвитку соціальних зв’язків;
6) надання особі допомоги у досягненні професійних цілей шляхом впровадження програм підтримки працевлаштування, професійного навчання, заходів з адаптації на робочому місці;
7) залучення членів сім’ї, законних представників, підтримуючого соціального оточення до процесу реабілітації особи, щоб забезпечити додаткове заохочення, ресурси та соціальну підтримку, а також сприяти розвитку почуття причетності та спільності.
2. Психологічна допомога в реабілітації здійснюється відповідно до Закону України “Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я”.
Стаття 30. Комплексна допомога у сфері психічного здоров’я
1. Комплексна допомога у сфері психічного здоров’я – це втручання, що передбачає поєднання різних видів допомоги у сфері психічного здоров’я, медичних і соціальних послуг відповідно до індивідуальних потреб з метою цілісної підтримки особи із психічними розладами, іншими проблемами, що стосуються психічного здоров’я, забезпечення відновлення психічного здоров’я, досягнення психологічного благополуччя.
Комплексна допомога у сфері психічного здоров’я також включає профілактику, раннє виявлення, реабілітацію та заохочення відповідної допомоги, орієнтованої на отримувача послуг.
Комплексна допомога у сфері психічного здоров’я включає програми психологічного відновлення та відповідні послуги для окремих категорій населення відповідно до їхніх потреб та з урахуванням доступних науково обґрунтованих методів. Програми психологічного відновлення – це цілісні, структуровані комплекси заходів, спрямовані на відновлення та збереження психічного здоров’я та психологічного благополуччя, розвиток психологічної стійкості та сприяння соціальній адаптації осіб, які зазнали впливу стресових або травмівних подій, зокрема військовослужбовців та членів їхніх сімей.
2. Кейс-менеджмент – це форма організації надання комплексної допомоги у сфері охорони психічного здоров’я, що передбачає оцінювання ситуації та визначення потреб отримувача послуг, визначення цілей та планування заходів для їх досягнення, здійснення моніторингу та оцінки результатів надання допомоги.
Метою кейс-менеджменту є сприяння цілісній, особистісно-орієнтованій допомозі, що відповідає потребам осіб, яким надається допомога, і цілям допомоги, передбачає координацію та полегшення доступу до комплексних послуг і підтримки.
Кейс-менеджмент застосовується у разі, якщо звернення особи містить більше двох проблемних запитів і передбачає довгострокову роботу, вирішення проблеми потребує залучення додаткових ресурсів або особа не може отримати доступ до життєво необхідних їй послуг.
Основні завдання кейс-менеджменту осіб з психічними розладами, іншими проблемами, що стосуються психічного здоров’я:
1) проведення всебічного оцінювання для розуміння потреб особи, її сильних сторін, ресурсів і цілей;
2) співпраця з особою для розроблення індивідуального плану допомоги, що відповідає її унікальним потребам і цілям;
3) координація та полегшення доступу до допомоги у сфері психічного здоров’я та іншої необхідної підтримки у суміжних сферах для забезпечення безперервності допомоги;
4) захист прав і орієнтація на потреби отримувача послуг у різних сферах, включаючи охорону здоров’я, соціальні послуги, освіту та зайнятість;
5) надання індивідуальної підтримки у формах та обсязі, що відповідають потребам особи;
6) здійснення моніторингу прогресу особи у сфері психічного здоров’я та коригування плану надання допомоги для забезпечення ефективного задоволення її потреб;
7) забезпечення доступу особи до ресурсів та підтримки у громаді, які можуть покращити якість її життя та сприяти відновленню;
8) залучення членів сім’ї, законних представників, підтримуючого соціального оточення до догляду за особою та процесу відновлення.
