Травматичні спогади — це те, чого ніколи не мало статися
Травматичні спогади — це про події, яких було або занадто багато, або занадто рано, або занадто довго.
Безумовно, забути це абсолютно неможливо, та й немає сенсу. Адже часто травмування — це й про зростання, силу та досвід, який стає цінним.
Але забути в сенсі частого переживання і страждання — і можна, і важливо.
Те, через що зараз проходять українці — це психотравмуючі події. Це не аналог стресу (який теж ніхто не скасовував).
Психотравмуючий досвід — це трохи інша схема психофізіологічних змін.
Психотравма може проявитися дуже гостро і швидко. У такому випадку основна допомога — це медикаментозна стабілізація. Далі — реабілітація визнаними методами психотерапії.
Але травмуючі спогади можуть тиснути «м’яко», але викликати численні реакції в нашому організмі, які окремо тривалий час не викликають настороженості:
- Безсоння,
- втрата апетиту,
- м’язове напруження,
- порушення функцій органів,
- біль, якій лікарі не знаходять пояснення,
- відчуття нереальності,
- емоційна нестабільність,
- погіршення соціальних взаємодій: руйнування стосунків, складнощі в кар’єрі.
В основі змін — травматичні спогади про подію. Вони ніби живуть своїм життям, не вбудовуючись у досвід і не віддаляючись у часі.
Як послабити травматичні спогади
До речі, за новими даними, психотравматичний досвід:
- це й особистий досвід переживання події, яка переповнює психіку, перевищує здатність впоратися з ситуацією,
- це й травматична подія, яка сталася з близькою людиною,
- це й спостереження за такими подіями, коли вони стосуються великої кількості людей.
Сучасне інформаційне поле створює умови, за яких одну й ту саму важку подію переживають багато разів…
Приклади психотравмуючих подій
- Війна або бойові дії
- Природні катастрофи
- Серйозні аварії
- Насильство (фізичне, сексуальне, психологічне)
- Втрата людини за обставин, що викликають сильний шок.
Одним з ефективних методів роботи, що дозволяє переробити травмуючі спогади, є техніки десенсибілізації за допомогою руху очей.
Цей вид терапії проводиться з терапевтом і показаний у разі ПТСР.
Але часто травматичні спогади не доходять до ПТСР, але й не відпускають
Вони дуже повільно і зовсім непомітно змінюють людину. Але людина ніби й не замислюється, як про це забути.
Саме тому вважається, що навіть якщо не було гострих реакцій, але травматичні події були — потрібно зробити певні кроки для їх подолання.
Для таких випадків чудово підходить Протокол втручання у випадках травмуючих подій (PIPA)
Автор — Еслі Карвальо, психотерапевт, тренер EMDR, засновниця TraumaClinic.
Вправи Протоколу PIPA приємні і більше схожі на захоплюючу гру. Вони спрощені та адаптовані для подальшого самостійного застосування, що дуже важливо. Тому що ви зможете виконувати їх самостійно щоразу, коли відчуєте в цьому необхідність.
Протокол не відразу звертається до травматичних спогадів
Перші сесії вправ з подолання травматичних спогадів — про приємне. Вони про відновлення дитячого механізму «дружби» з приємними почуттями. Вони сприяють піднесенню внутрішніх забутих ресурсів.
Це дуже важливо, оскільки принцип резильєнтності полягає в тому, щоб мати стільки позитивних опор і позитивних відчуттів, що ними можна перекрити, «розчинити» травматичні спогади та переживання.
Протокол допомагає вийти зі стану емоційного перенапруження або «завмирання», заціпеніння. Вправи викликають настільки позитивний ефект, що люди з радістю виконують їх знову і знову.
Цей протокол складається з чотирьох блоків вправ, три з яких — мають ресурсний, позитивний заряд і не стосуються безпосередньо травматичного спогаду
Блок роботи саме з травматичним спогадом дуже дбайливий і не нав’язливий.
Протокол був розроблений для надання допомоги в груповому форматі, тому не заводить у гострі стани.
Для більш ефективної опрацювання на тілесному рівні, я включаю цей протокол як частину роботи поряд з техніками дихання та тілесної релаксації. Це програма Ревітал-тур, яка має очний та онлайн-формат. Програма показала дивовижні результати.
Формат роботи за протоколом PIPA: очно та онлайн
Вправи можуть йти одна за одною і вкладатися в 4-годинну програму. Частіше застосовую це в очному форматі: люди поруч, і їхній стан легко зрозуміти та скоригувати.
Частіше доводиться працювати онлайн, і тому практикую по одному блоку за одну зустріч. Все вирішують час і ситуація.
Але насправді, не важливо в якому форматі. Я спостерігаю дуже хороші результати в обох форматах.
Не можу сказати, що ця робота саме про те, «як забути» травмуючі спогади, скоріше вона про те, щоб пам’ятати, але без болю.
