Тілесні зажими, психогенні болі

Тілесні зажими (затиски) і психогенні болі – це фізичні еквіваленти некоректно протікаючих психічних функцій

Чому їм слід приділяти особливу увагу?

Бо ці явища впливають на кровообіг, дихання, що обов’язково спричиняє каскад хімічних змін. Призводять до порушення сну, що в свою чергу призводить до хронічної втоми. Вони є джерелом додаткового стресу, емоційного виснаження.

Тілесні зажими і психогенні болі як явища не зовсім однакові, тому розберемося по порядку.

Тілесні зажими – обов’язковий еквівалент нервово-психічних процесів стресу

Говорячи про тілесні зажими (затиски), ми маємо на увазі як м’язові реакції, так і фасціальні реакції.

Вони обов’язково спричиняють зміни в м’язово-фасціальній ланцюзі та змінюють поставу, рухливість. Таке порушення м’язово-фасціальних ланцюгів перевантажує певні м’язи, суглоби. Що викликає біль.

Це, в свою чергу, неминуче впливає на спосіб життя:

Біль у попереку — геть садівництво
Біль у плечі — геть водіння машини
Біль у коліні — прощавай улюблений спорт.

А це вже викликає переживання про себе такого і новий стрес і нові ущільнення.

А почалося все зі звичайного життєвого стресу.

Чому і як виникають тілесні зажими, затиски

Тому що в нашій культурі не прийнято задаватися питанням, як зняти напругу в тілі після стресу.

Стресова ситуація (будь то психічне потрясіння, шок, голод, хірургічна операція тощо) супроводжується стресовою реакцією організму. Каскад гормональних змін готує наш організм до захисту або атаки, посилюючи його можливості.

«Бий або біжи» — саме так вчені іноді характеризують даний етап складних і стрімких змін.

Стресова реакція організму призводить до максимальної готовності фасцій і м’язів тіла згрупуватися і працювати на знос. У момент стресу це виправдано порятунком життя.

При нормальному стані нервової системи тілесні затиски не утворюються, тому що м’яз діє наступним чином:

немає команди — розслаблений, обмінні процеси проходять вільно, поповнюючи запаси енергії (АТФ), а продукти життєдіяльності виводяться;
отримано команду дії — приходить в тонус, виконує необхідне навантаження, використовуючи енергію і виводячи продукти розпаду.

Стресова перебудова організму приводить м’язи в максимальну «бойову» готовність. У такій ситуації було б правильно вжити активних заходів: боротися, бігти — адже весь організм до цього готовий.

Але в наш час стрес частіше викликаний інформаційним або емоційним конфліктом.

Активних дій ми не робимо, але відчуваємо страх: страх негативних змін, страх втрат, страх страждань. Цей страх настільки паралізує, що ми свідомо або несвідомо відмовляємося від реакції, переживаючи все всередині себе.

Механізм «видачі» енергії на боротьбу дуже древній, і жоден прогрес його не змінив. М’яз переповнений енергією і готовий працювати. Мозок, не отримуючи зворотного зв’язку про те, що м’яз активно працює, продовжує посилати команду дії і нагнітати енергію (раптом мало). Але ми продовжуємо сидіти, втиснувшись у диван, і дивитися безглуздий серіал.

Перекачаний енергією м’яз просто гіпертонується. Так ми отримуємо психогенний м’язовий затиск при повній фізичній пасивності і небажанні щось робити. І ми не знаємо, як зняти цю напругу. Після стресу, який не був опрацьований, в тілі порушуються хімічні процеси.

Тілесні зажими можуть «спати» деякий час, але залишаються як навантаження для тіла, вимагаючи обслуговування.

Тілесні затиски викликають біль

Чи можна перемогти такий біль знеболюючим препаратом? Навряд чи, тому що це біль вторинний.

Зникнення стресового фактора не є гарантією, що фасції і м’язи повернуться в початковий стан, що біль піде.

Є ще один складний момент. Оскільки зв’язок між нервовою системою і тілом взаємний, тілесні зажими, затиски і емоційна пам’ять про стресову подію нагадують один одному про себе, підтримуючи цей стан.

При фізичній травмі (аварія, операція, нещасний випадок, побиття) деструктивні емоції, що супроводжують пошкодження тканин, формують патологічну стресову імпульсацію. Вона провокує підсвідоме повернення до моменту травми, а спогади про страх, стрес і біль викликають нове напруження м’язів і зв’язок, підтримуючи фізичну травму і не даючи нам забути про тілесні затиски.

Крім яскравих емоційних проявів, тілесні зажими можуть формуватися і під впливом домінуючих загострених рис характеру людини, що змушують її постійно бути «насторожі». Це сковує ходу, жести, рухи, змінює поставу. Саме цими проблемами займається тілесно орієнтована психотерапія.

Тілесні зажими, затиски можуть служити основою хронічних болів. Але це ще не зовсім психогенний біль.

Психогенний біль як тілесний еквівалент психічного переживання

Диференціація болю, викликаного м’язовим зажимом, затиском, від психогенного болю дуже складна.

Хочу зазначити, що теорія болю поки що не знайшла остаточного оформлення. Види болю та їх терапія – складне питання медицини, про що свідчать суперечності в дослідженнях .

Але те, що ми точно знаємо про психогенний біль – він не відповідає принципам фізіологічного болю. У нього немає вихідної точки: пошкодження нерва або пошкодження тканини.

Біль від тілесних зажимыв, затисків має приховану, складну в діагностиці, але все ж точку запуску – стресову реакцію м’яза.

Психогенний біль має особливу формулу виникнення

Більш складну, із залученням більш глибоких механізмів. В її основі лежить теж стрес, але менш виражений. Стрес від внутрішнього конфлікту, від неясного, але хронічного переживання, що щось не так.

Дане переживання не знаходить ні осмислення, ні реагування. Оскільки одна сторона джерела напруги прихована в підсвідомості. Але імпульс створений, і йому потрібна розрядка.

Психофізіологія знаходить такий шлях для закапсульованих переживань – больові відчуття.

Таким чином, і м’язові зажими з викликаними ними болями, і психогенні болі – це наслідки стресових переживань. Але рівень, ступінь і глибина – різні.

Які саме життєві події є стресовими і можуть викликати тілесні затиски, психогенний біль

Такого точного переліку немає. У кожної людини індивідуальний ступінь реакції на стресовий фактор, як і індивідуальна «здатність» провокувати стресові ситуації.

З упевненістю можна сказати, що навички зняття напруги в тілі – вкрай важливі.

Однак важливо розуміти, що тілесні зажими і психогенний біль вимагають для свого усунення психотерапевтичного опрацювання причин і/або неадекватних реакцій на стрес.

Також важливо усвідомлювати, що тільки розмовна психотерапія в разі психогенних болів не впорається, оскільки тіло вже залучене в патологічний процес. Вплив повинен бути системним: і на джерело, і на прояви в тілі.

Тому розмовну психотерапію завжди супроводжуємо методами тілесно-орієнтованих практик. Наприклад як у групі «Ревітал-тур»