Релігія і психотерапія – часте поєднання для спорів та протиріч
Однак від метра психоаналізу це питання звучить по іншому. Жак Лакан о релігії говорив не багато, але цікаво.
Що є для бунтаря психоаналізу, філософа питання релігія і психотерапія? Як Лакан бачив релігію в житті людини та професії психотерапевта?
Продовження Інтерв’ю з італійськими журналістами, що відбулося в Римі 29 жовтня 1974 р. Жак Лакан о ралігії (перша частина за посиланням)
Релігія і психотерапія: Тріумф релігії
“Раніше ви сказали, що «якщо релігія переможе, це означатиме, що психоаналіз зазнав поразки». Чи не вважаєте ви, що сьогодні люди ходять до психоаналітиків так, як раніше вони мали звичку ходити до сповідників?
Я так розумію, хтось мав би все-таки поставити це питання. Уся ця метушня зі сповіддю безглузда. Звідки ви взяли, що люди сповідаються?
Коли ви йдете до свого аналітика, ви йому сповідаєтеся.
Зовсім ні! Ці речі анітрохи не схожі. В аналізі ми якраз починаємо з пояснення, що ви прийшли сюди не на сповідь. Це перший крок у нашому мистецтві.
В аналіз приходять говорити — говорити все, що спадає на думку.
Релігія і психотерапія: як ви пояснюєте тріумф релігії над психоаналізом
Релігія тріумфує не за рахунок сповіді. Якщо психоаналіз і не тріумфує над релігією, то це буде лише тому, що релігія непереможна. Психоаналіз не тріумфує: він або виживе, або ні.
Ви впевнені, що релігія переможе?
Так. І переможе вона не тільки над психоаналізом, але й над багатьма іншими речами. Ми навіть не можемо собі уявити, якою силою володіє релігія.
Хвилину тому я говорив про Реальне. Якщо над ним попрацює наука, Реальне розширить свої межі, і у релігії з’явиться ще більше підстав втішати людські серця.
Наука — річ нова, і вона ще принесе в життя кожного всілякі страждання. Релігія, і насамперед справжня релігія, винахідлива так, як ми навіть ще не підозрюємо. Залишається лише спостерігати, як це місце просто кишить винаходами. Просто дивовижно.
На це пішов час, але християни таки усвідомили, якою вдалою несподіванкою є для них поява науки. Комусь доведеться надати сенс усім тим бідам, які наука ще тільки збирається нам піднести.
А вони, християни, про сенс знають досить багато. Вони надають сенс усьому підряд. Людському життю, наприклад. Їх цьому вчать. З самого початку суть релігії полягала в тому, щоб усьому, що раніше було природним, надавати сенс.
І не тому, що речі ставатимуть менш природними, завдяки Реальному, люди перестануть виділяти з усього цього сенс.
Релігія надасть сенс найнезвичайнішим експериментам, тим, з приводу яких самі вчені тільки-но починають відчувати тривогу. Релігія знайде для них найсоковитіший сенс. Залишається тільки дивитися, як це все сьогодні працює, як вони постійно виявляються в курсі подій.
Релігія і психотерапія: чи стане психоаналіз релігією
Психоаналіз? Ні. Сподіваюся, що ні.
Може, він, звичайно, і стане релігією — хто знає, чому ні? — але я не думаю, що це мій шлях. Психоаналіз виник не в якийсь давній історичний момент. Він виник рішучим кроком, певним кроком уперед, зробленим науковим дискурсом.
Я розповім вам, що я про це написав у тій невеликій статті, яку я підготував для нинішнього конгресу: психоаналіз — це симптом. Потрібно тільки зрозуміти, симптомом чого він є. Очевидно, що це частина того невдоволення культурою, про яке говорив Фрейд. Швидше за все, люди не обмежаться розумінням того, що симптом належить до речей найбільш реальних.
Люди будуть виділяти стільки сенсу, скільки тільки можна побажати, і це буде підживлювати не тільки справжню релігію, але й купу фальшивих.
Релігія і психотерапія: Що ви маєте на увазі під «істинною релігією»
Істинна релігія — це римська. Намагатися звалити всі релігії в один кошик, створюючи так звану «історію релігій» — це просто огидно.
Є тільки одна істинна релігія — християнська. Питання лише в тому, чи вистоїть ця істина — тобто чи виявиться вона здатною виділити стільки сенсу, що ми буквально в ньому захлинемося.
Зробити це вийде, безсумнівно, адже вона винахідлива. Для цього вже багато чого підготовлено. Тлумачення Одкровення св. Іоанна Богослова. Вже досить багато людей спробували накласти на нього свої руки. Вона виявить відповідності між усім і чим завгодно. Така її функція.
Аналітик — це щось зовсім інше. У нього зараз період линьки. Якийсь час люди були здатні вловлювати вторгнення Реального. У цьому місці залишається аналітик. Він там як симптом. Він може продовжувати існувати лише як симптом. Але ось побачите, людство від психоаналізу вилікується. Утопивши симптом у сенсі — у релігійному сенсі, природно, — людям вдасться таким чином його витіснити.
Ви стежите за мною? У вашій голові спалахнула лампочка? Хіба моя позиція не здається цілком виваженою?
Я слухаю.
Так, ви слухаєте. Але чи вловлюєте ви хоч щось, що нагадувало б про Реальне?
Я слухаю і роблю нотатки, мені все це потім треба буде пов’язати разом.
Ви збираєтеся все пов’язати? Боже, ви щасливчик. Справді, ви можете вивести з моїх слів все, що вам заманеться. Психоаналіз випромінив короткочасний спалах істини — і вона не обов’язково триватиме довго”.
Як і все інше, Лакан о релігії – це цікаво. Але це все ще не вся лекція. Продовження за посиланням.
Але є ще книга “Триумф релігії”, де напевно Лакан о ралігії пише значно детальнійше. Поки що не читала.
Взагалі, питання релігія і психотерапія – це не лише питання протистояння. Це питання єднання, взаєморозуміння. На жаль, релігія і психотерапія сприймаються як протистояння, суперечка за душу, війна за право її лікувати. Але дуже часто в першоджерелах не знайти заборон чи чітких розмежувань компетенцій.
Мені здається, що релігія і психотерапія прагнуть одного й того ж: зробити людину усвідомленою, заради повної реалізації її права на свободу.
Безумовно те, як міркує Лакан о релігії комусь зайде, комусь ні.
