Коли психосоматика гіпертонії дійсно має місце і диктує особливу стратегію лікування
Перш ніж розбиратися в цьому, важливо зрозуміти суть явища.
Психосоматика – це завжди вплив психіки на тілесність. Це завжди стосується дисфункції або захворювання тіла. Саме це завжди розглядається в першу чергу.
Гіпертонія – скоріше повсякденна назва хвороби, у МКБ-10 та у новій МКБ-11 офіційний термін – гіпертензія.
Але, думаю, ви частіше чули саме про гіпертонію, тому далі в статті – психосоматика гіпертонії, хоча терміни не дуже далекі один від одного.
«Гіпертензія» (від латин. hyper – більше, та tensio – напруга) — це ширший медичний термін, який описує сам факт підвищеного тиску. Він використовується в офіційних клінічних настановах та діагнозах (наприклад, артеріальна гіпертензія).
«Гіпертонія» (від грец. hyper – надмірно, та tonos – тонус) — це історична, більш розмовна назва цього захворювання (гіпертонічна хвороба), яка описує підвищення тонусу судин.
У МКХ-11 гіпертензія (гіпертензивні захворювання) класифікується в блоці BA00-BA04
Основні коди гіпертензивних захворювань:
BA00 — Есенціальна (первинна) гіпертензія: високий артеріальний тиск без виявленої вторинної причини. Включає підвиди:
BA00.0 — Комбінована систолічна та діастолічна гіпертензія
BA00.1 — Ізольована діастолічна гіпертензія
BA00.2 — Ізольована систолічна гіпертензія
BA01 — Гіпертензивна хвороба серця (гіпертонічна хвороба з переважним ураженням серця)
BA02 — Гіпертензивна хвороба з ураженням нирок
BA03 — Гіпертонічний криз: гостра, тяжка гіпертензія, що вимагає невідкладного втручання
BA04 — Вторинна гіпертензія: підвищений артеріальний тиск, спричинений іншим захворюванням (наприклад, захворюваннями нирок або ендокринними порушеннями.
Але діагнозу “психосоматика гіпертонії” ми не побачимо. Бо “психосоматика” – це науковий термін, на практиці ж він кодується іншими кодами МКБ
Незважаючи на десятиліття досліджень, досі не знайдено повністю ефективних методів лікування гіпертонії. Це пов’язано зі слабким розумінням причин.
І саме це спонукає людей шукати альтернативу, і як данина моді — у перших рядах — «психосоматика гіпертонії». Але, на жаль, часто обирається шлях самодіагностики та використання ненаукового підходу.
Випадок із практики про психосоматику гіпертонії
Звернулася пацієнтка з тривалим терміном лікування гіпертонії. Таблетки, обстеження, госпіталізація – нічого не дають. Подруга підказала подивитися з боку психосоматики і порадила книги. Пацієнтка розгубилася – у Синельникова і у Л. Хей – різні причини, як зрозуміти, хто з них правий? І чому не допомогла жодна рекомендація?
Дійсно, психосоматика гіпертонії описується різними авторами по-різному
З повагою ставлюся до особистості Л. Хей, Л. Бурбо, В. Синельникова та інших авторів, які спробували популяризувати серед широких мас ідею психічної складової хвороби.
Джерел і передруків багато, і варіантів пояснення хвороб теж, але пацієнтка знайшла таке:
- Психосоматика гіпертонії за Л. Хе: «нестача любові або страх перед життям»
- Л. Бурбо розглядає психосоматику гіпертонії як: «безперервне переживання одних і тих самих ситуацій, що нагадують про старі, незагоєні емоційні травми»
- В. Синельников пояснює психосоматику гіпертонії як: «почуття приниження, несправедливості, безпорадності та надмірна самокритика».
Як вибрати, який же автор психосоматики правий?
Можна спробувати дотримуватися рекомендацій кожного автора і подивитися, що буде з гіпертонією. Як то кажуть, хто вилікував, той і правий.
Але я працюю в науковому напрямку психосоматики – це зовсім інші автори, які протягом 200 років займалися дослідженнями та практичним застосуванням. Виробили розуміння, матрицю виникнення розладу та способи терапії. Хто вони, представники наукової психосоматики – подивитися тут.
Психосоматика гіпертонії починається у фізіології
Вторинна гіпертонія (5-6% від загальної кількості) – це наслідок захворювання органу або порушення функції: гормональної системи, нирок, надниркових залоз.
Генетики, ендокринологи, неврологи, дієтологи і навіть травматологи вносять свій внесок у діагностику та лікування цієї хвороби.
Захворювання вважається мультифакторним поліетіологічним захворюванням, що вимагає виключення багатьох причин і ретельного обстеження.
І тільки коли лікарі не знаходять причин гіпертонії у вигляді органічного захворювання якогось органу або системи, можна говорити про первинну (есенціальну) гіпертензію, яка займає 90-95% випадків.
Причини первинної гіпертензії лікарі часто шукають у способі життя. І часто це справді так: харчування, малорухливий спосіб життя, неприродний розпорядок дня та все інше, що ігнорує здорові потреби людини.
Але давайте розглянемо й інші причини, пов’язані з взаємодією фізіології та психіки.
Психосоматика гіпертонії як наслідок м’язового захисту
Чи може м’яз спровокувати гіпертонію?
Підняті плечі, укорочена шия, мала амплітуда поворотів голови – все це про м’язове скорочення комірцевої зони.
Зона шийних хребців – це ще й місце проходження хребетних артерій і вен, які відповідають за кровопостачання головного мозку.
Набряк м’язів, їхнє значне скорочення, звичайно, вплине на просвіт судин і потік крові до головного мозку. Трохи ближче до яремної западини знаходяться лімфотоки, які виводять «брудну» лімфу із зони мозку. І це важливо.
Якщо все це перетиснуто, це загроза для мозку, і тому організм посилює тиск, щоб мозок отримував живлення та кисень. Тут можуть підключитися й нирки, зберігаючи тиск у системі за рахунок накопичення рідини.
Але в чому полягає психосоматика гіпертонії у випадку перенапруження м’язів
М’яз може спазмуватися через запалення, поранення, проблеми з хребтом.
Але хочеться звернути увагу на захисну функцію м’язів цієї зони.
При сильному емоційному потрясінні, страху людина інстинктивно втискає голову в плечі. Ця реакція пояснюється вченими як базова біологічна програма захисту довгастого мозку (потилична частина) у момент небезпеки м’язами плечей.
Подовгастий мозок відповідає за дихання та серцебиття. Його пошкодження призводить до смерті.
Загрози можуть бути фізичними, а можуть бути інформаційними. Але реакція залишається фізіологічною. Оскільки спосіб життя не передбачає постійного напруження та розтягування м’язів, вони можуть хронічно перебувати у скороченому стані роками.
Якщо ж стрес повторюється, стан погіршується.
Другий аспект – для поліпшення кисневого постачання мозку кров змінює склад – підвищує рівень еритроцитів. Але це загрожує утворенням бляшок у просвітах судин. Ще один фактор підвищення тиску.
Психосоматика гіпертонії в даному випадку проста – хроніфікований, не відпрацьований природним шляхом стрес
І цей стрес викликаний страхом, переживаннями, реакціями на загрозу.
Психотерапія в даному випадку стосуватиметься розуміння, наскільки адекватна реакція страху на подію, які механізми адаптації використовує людина, і що необхідно змінити.
І тут немає єдиного варіанту. У кожної людини співвідношення можливих причин буде індивідуальним, а спосіб вирощування нейронної мережі для нових реакцій – свої способи та терміни. Але це точно не афірмації.
Дослідження групи іспанських вчених Especialista en Medicina Familiar y Comunitaria проводять переконливу паралель між стресовими життєвими подіями та стрибками тиску. https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0212656702791257?via%3%20Dihub
Психосоматика гіпертонії – ще один варіант причин і схильностей – у наступній статті.
Але вже зараз ви можете подбати про себе, звернувшись за скринінговою консультацією, щоб з’ясувати, у чому полягає ваша психосоматика гіпертонії та чи є вона взагалі.
