Психосоматолог – неофіційна назва фахівця в дуже вузькій галузі – терапія психосоматики
Про наукову психосоматику і відмінність від езотерічної я писала детально.
Тепер розберемося, чи є психосоматика окремою спеціалізацією для психотерапевта, і чи логічна назва – психосоматолог.
Психосоматичні розлади – це хвороби, функціональні розлади, прямо вказані в міжнародному класифікаторі хвороб, тобто є компетенцією медицини.
Але наукові дослідження і протоколи лікування психосоматичних розладів вказують на обов’язкову участь психотерапії.
Оскільки це результат тривалого і складного внутрішнього конфлікту, емоційної неспроможності, автоматичних реакцій.
У даному випадку не можна говорити про фахівця тільки з базовою, хоч і вищою психологічною освітою з двох причин:
- тут необхідний терапевтичний (лікувальний) ефект, тому що особистість пацієнта вимагає глибокої перебудови,
- це вимога закону і підзаконних актів.
Але чи достатньо мати психотерапевтичну освіту або потрібна спеціалізація в психосоматиці?
І чи не логічно назвати такого фахівця – психосоматолог?
Спеціалізація психосоматолог – це вигадано чи необхідно
Сказати «психотерапевт» – це те ж саме, що сказати «лікар» – зрозуміло, що він не пілот, але не дуже зрозуміло, з чим саме може допомогти: гінекологією чи стоматологією?
Точно так само “психотерапевт” – слово що є загальним показником специфіки допомоги.
Спеціалізація неминуча: те, з чим доводиться працювати психотерапевту, є складним об’єктом як для вивчення, так і впливу. Крім того, для кожної конкретної теми є свої інструменти і прийоми, які потрібно вивчити, витративши чималу кількість часу і грошей.
Як правило, психотерапевт має кілька ключових спеціалізацій, і при зустрічі з пацієнтом, абсолютно не «в його темі», він або вирішує почати освоювати цю тему і вчитися на цьому пацієнті, або передає пацієнта колезі.
А психосоматика як напрямок має ряд особливостей, тому мені складно уявити, що це не є спеціалізація.
Психосоматика – це взаємозв’язок з хворобами
Не просто хворобами, а хворобами зі специфічною причиною виникнення.
Чи означає це, що фахівець з психосоматики повинен мати медичну освіту? Ні.
Так само, як лікар не витратить ще 8 років на навчання психотерапії, так і психотерапевт не витратить ще 9 років на медицину.
Однак фахівець з психосоматики стикається з медичними термінами, діагнозами, плутаниною і суперечками між лікарями.
Чи можна працювати з чимось, не маючи уявлення, що це таке? Можна. Ігнорувати і робити вигляд, що це не важливо, адже ми працюємо з психікою. Але що з цього вийде?
Чи можна розділити Тіло і Психіку, маючи на увазі під тілом плоть (тобто чиста фізика, хімія), і віддати Тіло на лікування лікарям, а Психіку – психотерапевту?
Можна, але це і є основна помилка сучасної медицини. Хоча зараз вже прийшли до біопсихосоціальної моделі людини.
І тоді ми говоримо про тілесність, як більш складну структуру. Це частина особистості, через яку усвідомленість пов’язується з фізичним світом навколо, а тіло – посередник.
Складно?
Ну і психосоматика як спеціалізація тому і складна, і чому б не видилити такіх фахівців словом “психосоматолог” ?
Без яких знань не обійтися фахівцю з психосоматики
Замкнуте коло симптомів
При психосоматичних розладах не тільки психіка захоплює і змінює тіло (як чомусь прийнято вважати).
Хворий орган або змінена функція організму також чинить токсичну і руйнівну дію на психіку (включаючи як хімічні, так і функціональні симптоми і розлади).
У цьому клубочку важливо розрізняти лінію «психіка-тіло» – це перший запуск.
Але далі виникає друга лінія – «тіло-психіка», бо тіло яке хворіє впливає на психику.
Розподіл цих процесів і супутніх симптомів має важливе значення для надання допомоги хворому, оскільки визначає стратегію терапевтичної роботи. Чи зможе з цим розібратися не фахівець з психосоматики? Не уявляю.
Мені б було спокійнійше бачити фахівця, на табличці якого вже вказана ця вузка спеціалізація – психосоматолог.
Пропорції участі тіла і психіки
Не все так просто з тим, що є психосоматикою, а що ні.
Наприклад, разова сезонна гостра респіраторна інфекція. Це може бути як сильний вірус, перед яким не зможе протистояти жодна імунна система. Так само і слабкий вірус – але імунна система пригнічена стресом.
Виразка шлунка: є результатом Helicobacter pylori, але людина має стільки скарг на життя, що виникає спокуса назвати постійні болі в шлунку психосоматичними.
Депресія, викликана важким аутоімунним захворюванням. Психосоматика? Ні, поки ми не з’ясуємо, що спровокувало аутоімунне захворювання: хімічний вплив зовнішнього агента, або імунітет виснажений дистресом.
І таких кіл взаємодій існує величезна кількість.
Уміння диференціювати ці співвідношення дуже важливе: щоб не «розмовляти» з пацієнтом, який гостро потребує медичної допомоги. І навпаки, розуміння провідного процесу дозволяє знизити обсяги медикаментозної терапії.
Нарешті, без такої диференціації складно розробити успішну стратегію самої психотерапії. І якщо це настільки специфічно, чому б не виділити фахівця, назвавши його психосоматологом. Це зручно.
Мінімальні знання медичної термінології
Як мінімум, це значно полегшує спілкування з психосоматичним пацієнтом. Як максимум, це допомагає швидко зорієнтуватися в ситуації хворого.
Особисто я вважаю, що важливо розуміти фізіологію та хімічні реакції організму.
Крім того, я вважаю роботу неефективною, якщо є тільки лікування органічних ушкоджень, розмовні прийоми пошуку причин запуску психогенного характеру і медикаментозна седація.
Важливим фактором допомоги при психосоматичних станах є тілесні техніки роботи. Тому що патологічний зв’язок між тілом і психікою вже міцно «накатаний».
Як показало дослідження Інституту профілактичної медицини ім. Вольфсона в Лондоні, при соматоформних розладах робота з тілом є вкрай важливою. Мало того, що вона значно допомагає в зменшенні симптоматики, але й покращує настрій і результати від розмовної психотерапії.
Саме тому я використовую техніки керованого дихання та тілесної релаксації.
Але в основі фахівця з психосоматики лежить знання формули формування психосоматичних розладів. Це дуже складно.
Моя спеціалізація в психосоматиці формувалася з 2012 року. Мені знадобилися роки, щоб вивчити бачення психосоматики в медицині, духовних практиках і психотерапевтичних школах. І я не можу сказати, що процес навчання закінчився.
Психосоматика – це складний напрямок на стику медицини і психології, який ще потрібно адаптувати під свій метод психотерапії.
Тут я дуже вдячна курсу підвищення кваліфікації від WAPP і професору Ользі Литвиненко.
До слова – це рік навчання плюс до 5 років психотерапевтичного навчання.
Психосоматолог – це не офіційна назва в нашій країні.
Хоча мені вона подобається. Особисто я вважаю, що спеціалізація – це все ж додаткова запорука того, що психотерапевт глибоко розбирається в питанні.
Фахівець з психосоматики – це не тільки про читання додаткового матеріалу. Це розвиток психодинамічного мислення в клінічному питанні. Це обмін з більш сильними фахівцями в цій галузі та знаннями і досвідом. Мені здається, людям краще б було оріентуватися у фахівцях з допомоги саме за словом “психосоматолог”.
Якщо вам складно розібратися, з чого почати і як підібрати фахівця – запрошую на скринінг-консультацію.
Чи вдалося мені доказати вам, що психосоматолог – це класна і важлива назва для фахівця з терапії психосоматики?
