Програма для зниження м’язового тонусу – що це, навіщо, коли та як
У нормі м’язи легко переходять від напруження до розслаблення.
Є два відхилення в цьому процесі: гіпотонія та гіпертонус.
Фізіологічне зниження м’язового тонусу – гіпотонія, і це неспецифічний м’язовий розлад, який може бути проявом безлічі різних захворювань, що уражають мотонейрони.
А ось підвищений тонус м’язів – гіпертонус – це стан патологічного підвищеного напруження (спазму) м’язів, при якому вони залишаються скороченими навіть у стані спокою. Це не самостійна хвороба, а реакція організму на проблему, що викликає дискомфорт, обмеження рухливості, хронічні болі, запалення та новий виток стресу.
І в даному випадку, говорячи про програму зниження м’язового тонусу, ми говоримо про зниження саме патологічного перенапруження до норми
Тут важливо зазначити, що гіпертонус може бути викликаний органічними захворюваннями, а дана стаття – тільки про стресову причину гіпертонусу.
М’язи в обов’язковому порядку реагують на загрозу. Відома реакція «бий або біжи» — це відгук м’язових волокон на хімічні еквіваленти переживань.
Як тільки мозок оцінив зовнішній фактор як загрозу — починається гормональна перебудова, яка провокує збільшення сили скелетних м’язів.
Сприяє тонусу м’язів під час стресу кілька фізіологічних процесів:
- Адреналін посилює кровотік.
- Кортизол забезпечує підвищення рівня цукру в крові та швидку енергію.
- Адреналін посилює нервові імпульси, які змушують м’язи скорочуватися з більшою силою.
- Симпатична нервова система активується і переводить організм у стан «бойової готовності».
- При цьому відбувається мимовільне скорочення м’язового волокна, як готовність до перенапруження.
Але це ще не гіпертонус.
У нормі фізичне навантаження та зникнення стресового фактора призводять до зміни гормонального фону та розслаблення м’язів — це природна програма зниження м’язового тонусу
Але якщо загроза або стресовий фактор постійні, організм, по-перше, скорочує деякі групи м’язів (комірцева зона, плечі, шия, кор, спина) як реакцію захисту важливих органів.
А по-друге, кортизол і адреналін не спадають, що тримає м’язи в постійному тонусі, і з часом тонус переходить у напругу, яка вже просто не здатна самостійно розслабитися.
Ось це вже прямі показання вживати заходів для зниження м’язового тонусу!
До речі, дослідження показують, що м’язи реагують так само і на придушення емоцій, викликаючи вже не тільки скорочення, а й хронічні болі.
Застрягання в гіпертонусі часто стає першим тілесним сигналом, що вказує на те, що система адаптації до стресу перевантажена і потребує підтримки
Але й сам по собі гіпертонізований м’яз – це теж джерело зворотніх проблем: запалення загальне, активація коркових структур мозку, тривожність, больові відчуття.
І відповідно це знижує загаліні можливості организму опіратися новим стресовим впливам.
«Люди, які вміють розслаблятися, володіють не тільки великою гнучкістю мислення, але й краще пристосовані до боротьби зі стресами». Коуплан.
Програма практик для зниження м’язового тонусу дає низку додаткових серйозних ефектів
- Зменшує приплив істеричної інформації від м’язів до мозку, що полегшує перебудову нервових зв’язків, підсилює пластичність нервової системи. А це відкриває масу переваг і можливостей: відновлення, оздоровлення, когнітивне полегшення, поліпшення пам’яті, зниження напруги в органах.
- За рахунок гальмування в корі мозку, підкіркових структурах – знімає надмірну розумову активність (нав’язливі думки, безуспішні спроби все прорахувати) і відповідно знижує психічну напруженість та кількість помилкових вчинків, рішень.
- Багато внутрішніх органів – це теж м’язові волокна, які так само реагують на стрес гіпертонусом. Релаксація нормалізує стан внутрішніх органів.
- Усунення міофасціальних «затискачів» призводить до вивільнення ендорфінів, що згладжують вплив кортизолу: «піднімають» імунітет, покращують когнітивні процеси, покращують пам’ять.
- М’язове розслаблення, знімаючи гіперконтроль, дозволяє перекинути «мости» між свідомою та підсвідомою частинами мозку.
Зниження м’язового тонусу дає відчуття пластичності та легкості в м’язах, що саме по собі приємно.
Але додатковий психічний ефект – це зменшення несвідомих імпульсів і вчинків, і водночас – додатковий ресурс за допомогою інтуїції, відчуття та розуміння себе, «вміння скептично ставитися до власних думок і відсторонено – до почуттів» А. Бек.
Чому практики на зниження м’язового тонусу, що дають настільки потужний ефект, не користуються попитом, маловідомі і викликають зневажливий сарказм
Вони до жаху прості!
Це нескладні вправи за тілесно-орієнтованими методами психотерапії, які здатна легко виконати будь-яка людина і спрямовані на:
- управління увагою, контакт зі своїм тілом та усвідомлення схеми тіла (до речі, контакт із собою – важлива умова для якісної психотерапії, коучингу, духовних практик, розвитку, побудови нових зв’язків);
- екстрену релаксацію – навички швидкого «відпрацювання» надлишків кортизолу;
- безпосередньо роботу з м’язовим напруженням і розслабленням – покликані зняти затиски, скинути м’язову пам’ять про події.
Зниження м’язового тонусу в результаті таких практик сприяє зниженню загального рівня тривожності та відновленню тілесного балансу, та є профілактикою тілесніх зажимів (затиски) і психогенних болей.
