Ми очікуємо від народження дитини щастя, але проблема новонародженого – це неминуче
Головне зрозуміти, що не пропустити, що помилково не вважати за проблему.
На пострадянському просторі живучий міф родом з СРСР, що дитині багато не треба: погодувати, перепеленати, бажано «правильно», налагодити сон і боротися з коліками.
Уявляєте, наскільки це було «просто», якщо за законом були періоди, коли декретна відпустка по догляду за новонародженим була 10 днів, пізніше аж 2 місяці. Ясла-склад – ось рішення для матерів, які повинні будувати комунізм.
На цьому виросло кілька поколінь.
Безумовно, їжа, гігієна, сон, тепло, безпека – важливі потреби дитини, без уваги до яких вона просто не виживе.
І так, перші місяці – це дуже важливе «неонатальне вікно можливостей», про яке заговорив світ науки, протягом якого фактори навколишнього середовища стимулюють дозрівання імунної системи і тканин, а також впливають на сприйнятливість до імуноопосередкованих та інших захворювань у дорослому житті.
Але те, яким виживе дитина і як складеться її життя – про багато іншого.
Більшість шкіл психотерапії при зверненні пацієнта зі складними переживаннями і ситуаціями – розбирають дитинство. По кристаликах, по поличках, це не просто так.
Коли на курсі «Родитель на всі 100!» я задаю питання «який вік визначає, якою буде особистість дитини» – відповіді такі
- початкова школа,
- підлітковий,
- весь період до 18,
- і найменше батьки говорять про раннє дитинство,
- і ніколи – про новонароджених.
Для багатьох батьків проблема новонародженого – це про фізичне
Так, людське дитинча «дозріває» практично 25 років. І кожен етап впливає на подальшу долю.
Але важливість першого року і проблема новонародженого в цей період дуже спрощуються.
А саме цей період унікальний своїми можливостями вирости по-справжньому щасливою і успішною особистістю з відмінним здоров’ям.
Але ось біда проблеми новонародженого є – а вирішувати їх іншим людям.
Новонароджений в цьому сенсі заручник.
Заручник своїх батьків.
Про що забувають батьки, думаючи, що проблема новонародженого – це про сон, їжу і крик
Фізіологічна проблема новонародженого – співналаштування
Вірніше, це основа існування дитини перших місяців життя.
Новонароджена дитина, потрапляючи з умов утроби в цей світ, постає перед завданням якось налаштувати всю складну систему органів, функцій, електричних потенціалів.
Гомеостаз – функція виживання організму за рахунок постійної адаптації внутрішніх можливостей до зовнішніх обставин. Але у новонародженого невсе так просто.
Бо проблема новонародженого: гомеостаз знаходиться в процесі формування
Цей стан називають транзиторним, оскільки системи організму тільки починають підтримувати внутрішнє середовище самостійно після внутрішньоутробного періоду.
Гомеостаз в цей час нестійкий і вкрай потребує зовнішніх комфортних умов.
І на питання, що ж це за умови, всі батьки називають масу факторів навколишнього середовища. Але в більшості випадків забувають про головний фактор – батьків.
Дитина налаштовує механізми організму, орієнтуючись на показники близьких до неї людей
Виникає питання: як дитина може це зробити?
Апологет теорії триєдиного мозку Пол Макклін стверджує, що наш мозок має три філогенетично в різні часи сформованих рівні.
У новонародженої дитини не всі вони включені – це поступальний процес.
Дитина народжується з добре розвиненою ретикулярною формацією.
Інстинкти – головні інструменти цієї частини мозку. Дитина буквально зчитує стан матері (тембр голосу, різкість рухів, температуру, розширення-звуження зіниць, пульс, серцебиття).
Не просто зчитує, а відтворює в собі. І на це відтворення налаштовується вся система її організму.
З одного боку, це прекрасний механізм. Адже мама своїм станом може стабілізувати дитину.
Але проблема новонародженого – що механізм співналаштування також працює поруч із стресуючою, або нестабільною, або апатичною, або байдужою мамою
Дитина налаштовується на деструктивний стан і під нього підлаштовуються системи організму.
І таким чином, фізіологія дитини і формування хімічних показників в цей найраніший період залежить не тільки від їжі та гігієни, а від стану батьків.
Але це про фізіологію, а хочеться донести ще важливий момент – психічний, який зовсім не про «та яка проблема новонародженого – він же маленький, що він розуміє».
Про це в наступній статті.
Але якщо ви відчуваєте, що ваш стан не ок, а поряд новонароджений – краще не відкладати це, а звернутися до фахівців. Якщо не знаєте, з чого почати і чи є проблема новонародженого у вашій родині – звертайтеся за скрініг-консультацією.
