UK

Тілесні зажими — обов’язковий еквівалент нервово-психічних процесів стресу.

Дуже часто ми стикаємося з болем, який не просто докучає, а змінює спосіб життя. Наприклад, біль плече, в попереку, коліна.
У деяких випадках вона піддається медикаментозному лікуванню, але у деяких – ні. Чому?
Стресова ситуація (чи то психічне потрясіння, шок, голод, хірургічна операція тощо) супроводжується стресовою відповіддю організму.  Каскад гормональних змін готує наш організм до захисту або до атаки, посилюючи можливості організму.

«Бий чи біжи» — іноді так вчені характеризують даний етап складних та стрімких змін.
Стресова відповідь організму призводить до максимальної готовності фасції та м’язи тіла згрупуватися і працювати на знос.  У момент стресу це виправдано порятунком життя.

При нормальному стані нервової системи м’яз поводиться так:

відсутня команда – розслаблена, обмінні процеси йдуть вільно, поповнюючи запаси енергії (АТФ), а продукти життєдіяльності – виводяться;
отримана команда дії — приходить у тонус, виконує необхідне навантаження використовуючи енергію і виводячи продукти розпаду.
При стресі організм призводить м’язи до максимальної бойової готовності.  І в цій ситуації було б правильним вжити активних дій: боротися, бігти — адже весь організм під це підлаштований.

Але в наш час стрес найчастіше викликаний інформаційним, емоційним конфліктом.
Активних дій ми не робимо, але відчуваємо страх: страх негативних змін, страх втрат, страх страждань.  І цей страх настільки паралізує, що ми свідомо чи несвідомо відмовляємося від реагування, просто переживаючи все всередині себе.
Але механізм «видачі» енергії на боротьбу дуже давній, і ніякий прогрес його не змінив.  М’яз переповнений енергією і готовий.  Мозок не отримуючи зворотний зв’язок про те, що м’яз активно працює — продовжує посилати команду дії і нагнітати енергію (раптом обмаль).  Але ми, як і раніше, сидимо втиснувшись у диван і дивимося безглуздий серіал.

Перекачаний енергією м’яз просто гіпертонізується. Приблизно так ми отримуємо психогенний м’язовий зажим, при абсолютної розслабленості і небажанні що або робити.

Чи може м’язовий затжим викликати біль у попереку, плечі, коліні? Безперечно.

Чи можна цей біль перемогти протибольовим препаратом? Навряд чи.

Після зникнення стресового фактора, незважаючи на значне вирівнювання гормонального фону, фасції та м’язи не завжди повертаються у вихідний стан, і зберігають тілесні зажими, перекоси.

Оскільки зв’язок між нервовою системою і тілом взаємозворотний, тілесні зажими і емоційна пам’ять про стресову подію нагадують один одному про себе, чим допомагають відновлюватися. Так біль у попереку пов’язана з емоцією про подію, яка вже у минулому.

При фізичному травмуванні (аварія, операція, нещасний випадок, побиття) деструктивні емоції, супроводжуючи пошкодження тканин, формують патологічну стрес-імпульсацію.  Саме вона провокує підсвідоме повернення до моменту травми, а спогади про страх, стресу, болі, що виникають при цьому, спричиняють нову напругу м’язів і зв’язок, підтримуючи фізичну травму і не даючи нам забути про тілесні затиски і психогенні.

Крім крайнього прояву емоцій, тілесні зажими і можуть бути створені і домінуючими загостреними рисами характеру людини, які змушують його весь час бути «напоготові».  Сковуючи ходу, жести, рухи, змінюючи поставу.

Тілесні  зажими  можуть бути основою хронічного болю,  є перешкодою для позбавлення неврозу.

Які саме життєві події є стресовими і можуть викликати тілесні зажими та психогенні болі? Такого переліку немає.   Адже у кожної людини індивідуальний ступінь реакції у відповідь на стресовий фактор.

Але з впевненістю можна сказати, що зняття м’язової напруги усуває симптоми різних психічних розладів або пом’якшує їх.На цьому побудовано роботу та ефект тілесно-орієнтованих методів психотерапії.

Однак важливо розуміти, що тілесні зажими  та психогенні болі вимагають для усунення і психотерапевтичне опрацювання, оскільки вони викликані і підтримуються певними психічними процесами.

Наприклад, якщо біль у попереку породжена стресом і він триває, то ні уколи, ні бальзами, ні процедури болю не позбавлять без руйнування причини внутрішньої психічної напруги.

Досвід роботи з психогенними болями та тілесними проявами психологічних травм показав високу ефективність застосування техніки міофасціального релізу (МФР).

Останнім десятиліттям у світі медицини прорив у вивченні фасції призвів до революційного  переосмислення. Погляд на людину, як якимось чином з’єднані 640 м’язів, застарів.

Фасціальна тканина, будучи одним «полотном», розміщує у своїх 640 фасціальних кишенях м’язи. Таким чином кожен м’яз — частина цілого і взаємопов’язана з усіма іншими, незалежно від безпосередньої близькості

Фасція містить у три рази більше нервових закінчень, ніж м’яз, що забезпечує оперативну реакцію на те, що відбувається в організмі, сповіщаючи центральну нервову систему про будь-які зміни.

Фасцію нарекли шостим органом почуттів.   Такий щільний зв’язок з нервовою системою визначає і реагування фасціальної пластини на емоційні прояви, переживання.

На які дії фасція реагує змінами?

Силові дії (падіння, фізична напруга, травма).Емоційні впливи (гострий або триває стрес, емоційна напруга, що виразилося в крику, плачі, стиску м’язів).
Хімічні порушення рівноваги організму (токсичність, зневоднення, голодування).
Неправильне однотипне фізичне навантаження.
Запальні процеси різної етіології.
Надрізи при хірургічному втручанні чи колоті, різані, рвані рани, опіки.
Що відбувається внаслідок порушення фасції з вищевказаних причин?
Затвердіння, зневоднення, виникнення спайок. Це веде до компресії та обмеження мобільності периферичних нервів і, відповідно, до порушення у проведенні сигналу у той чи інший бік.
Далі спайки і втрата води в сполучній тканині призводять до застою біологічно активних рідин і порушення відведення продуктів обміну.
Виникає запальний процес, тканини розбухають і ще більше здавлюють нерви тощо за принципом порочного кола.
Це і відбувається при психогенних і хронічних болях.

Постійний біль викликає вторинні психічні порушення (агресію, дратівливість, депресію тощо), які погано піддаються лікуванню таблетками або методами традиційної психотерапії.

Фасція здатна відносно швидко відновлювати свою нормальну функцію за таких умов:

• пом’якшення, підвищення еластичності спайок і шрамів, що виникли в фасціальній тканині (досягається техніками МФР)
• відновлення хімічного складу колоїдної рідини (дотримання норм правильного харчування і знову таки техніками МФР)
• напрацювання правильних рухових патернів у повсякденному житті та роботі (тренування правильних за обсягом та спрямованістю рухів).
• усунення супутньої та/або пускової психічної симптоматики.

Як працює техніка міофасціального релізу (МФР), кажучи мовою фізики?

Колаген і міжклітинна речовина є складовими частинами фасцій і мають п’єзоелектричні властивості. Завдяки цьому можлива реконструкція фасцій.
Натяг та тиск, створюваний руками терапевта МФР створює механічну напругу, яка індукує електричний заряд, що сприяє зціленню.
Тепло рук терапевта і тиск тягне досить відому в науці реакцію зміни структури біополімерів, до яких відносяться колаген, еластин і ретикулярні волокна — складові сполучної тканини.

Тому техніки роботи з тілом, які безпосередньо впливають на фасціальну тканину, виявляються ефективнішими, ніж робота тільки на рівні м’язів або скелета.

До техніки міофасціального релізу необхідно обов’язково вдатися при:

• хірургічні втручання, пошкодження тіла будь-якого характеру;
• соматоформних розладах;
• психосоматичні захворювання;
• хронічних чи психогенних болях;
• тілесних зажимах,
• ПТСР;
• тяжких захворюваннях, високостресових ситуаціях;
• триває психічний дискомфорт, депресії;
• профілактично при тяжких однотипних фізичних навантаженнях.

Хто ж може здійснювати такі дії? Безумовно, фахівець, який володіє теоретичними знаннями та практичними навичками цього методу.

В Україні вже є навчальні програми і фахівці, які володіють даним методом: Школа відновної та спортивної медицини «Реабілітолог«. Провідному викладачеві цієї школи, метру методу МФР — Олегу Агєєву моя величезна подяка за допомогу в написанні цієї статті.

Телефонуйте, буду рада Вам допомогти

RU

Телесные зажимы   — обязательный эквивалент нервно-психических процессов стресса.

Очень часто мы сталкиваемся с болью, которая не просто досаждает, а меняет образ жизни. Например, боль плече, в пояснице, в колене.

В некоторых случаях она поддается медикаментозному лечению, но в некоторых — нет. Почему?

Стрессовая ситуация (будь то психическое потрясение, шок, голод,  хирургическая операция и т.д.) сопровождается стрессовым ответом организма.  Каскад гормональных изменений  готовит  наш организм  к  защите или  к атаке,   усиливая   возможности организма.

«Бей или беги»  — иногда так ученные характеризуют данный этап сложных и стремительных изменений.

Стрессовый ответ организма  приводит  к максимальной  готовности фасции и мышцы  тела сгруппироваться и работать на износ.  В момент стресса  это оправдано спасением жизни.

При нормальном состоянии нервной системы мышца ведет себя следующим образом:

• отсутствует команда – расслаблена, обменные процессы идут свободно, пополняя  запасы энергии (АТФ), а продукты жизнедеятельности – выводятся;
• получена команда действия —  приходит в тонус, выполняет необходимую нагрузку используя энергию и выводя продукты распада.

При стрессе организм приводит мышцы в максимальную боевую готовность.  И в данной ситуации было бы правильным предпринять активные действия: бороться, бежать — ведь весь организм под это подстроен.

Но в наше время   стресс чаще всего вызван информационным, эмоциональным конфликтом. 

Активных действий мы не предпринимаем, но испытываем страх: страх негативных изменений, страх потерь, страх страданий.  И  этот страх настолько парализует, что мы сознательно или бессознательно отказываемся от  реагирования, просто переживая все внутри себя.

Но механизм «выдачи»энергии на борьбу очень древний,   и никакой прогресс его не изменил.  Мышца переполнена энергией и готова.  Мозг не получая  обратную связь о том, что мышца активно  работает —  продолжает посылать команду действия и нагнетать энергию (вдруг маловато).  Но мы по прежнему сидим вжавшись в диван и смотрим бессмысленный сериал. 

Перекачанная энергией мышца просто гипертонизируется. Примерно так мы получаем психогенный мышечный зажим,  при  абсолютной расслабленности и нежелании что  либо предпринимать.

Может ли мышечный зажим вызвать боль в пояснице, плече, колене? Безусловно.

Можно ли эту боль победить противоболевым препаратом? Вряд ли.

После  исчезновения стрессового фактора, несмотря на значительное выравнивание  гормонального фона,  фасции и мышцы не всегда возвращаются в исходное состояние, и сохраняют  телесные зажимы, перекосы.

Поскольку связь между нервной системой  и телом взаимообратная,  телесные зажимы  и   эмоциональная память о стрессовом событии  напоминают друг другу о себе, чем помогают возобновляться. Так боль в пояснице связана с эмоцией о событии, которое уже в прошлом.

При физическом травмировании (авария, операция, несчастный случай, избиение)  деструктивные эмоции,  сопровождая повреждение тканей,  формируют патологическую стресс-импульсацию.  Именно она   провоцирует  подсознательное возвращение к моменту травмы, а возникающие при этом воспоминания о страхе, стрессе, боли влекут новое  напряжение  мышц и связок, поддерживая  физическую травму и не давая нам забыть о телесных зажимах и психогенных болях.

Кроме  крайнего проявления эмоций,   телесные  зажимы могут быть созданы и доминирующими обостренными  чертами характера человека,  которые заставляют его все время быть «наготове».  Сковывая походку, жесты, движения, меняя осанку.

Телесные  зажимы могут служить основой хронических болей,  являются препятствием для избавления от невроза.

Какие именно жизненные события являются стрессовыми и могут вызвать  телесные зажимы  и психогенные боли? Такого перечня нет.   Ведь у  каждого человека индивидуальная степень ответной реакции на стрессовый фактор.

Но с  уверенностью можно сказать, что снятие мышечного напряжения устраняет симптомы различных  психических расстройств  или смягчает их. На этом построена работа и эффект телесно-ориентированных методов психотерапии.

Однако важно понимать,  что телесные зажимы и психогенные боли требуют для устранения и  психотерапевтическую проработку, поскольку они вызваны  и поддерживаются определенными психическими процессами. Например, если боль в пояснице порождена стрессом и он длящийся, то ни уколы, ни бальзамы, ни процедуры от боли не избавят без разрушения причины внутреннего психического напряжения.

Опыт работы с психогенными болями и телесными проявлениями психологических травм показал высокую эффективность применения  техники миофасциального  релиза  (МФР).

В последнее десятилетие в мире медицины прорыв в изучении фасции привел к революционному  переосмыслению. Взгляд на человека, как неким образом соединенные 640  мышц,   устарел. 

Фасциальная ткань, являясь одним «полотном» размещает в своих 640 фасциальных карманах мышцы. Таким образом каждая мышца  — часть целого и взаимосвязана со всеми остальными, независимо от непосредственной близости

Фасция  содержит в три раза больше нервных окончаний,  нежели мышца, что обеспечивает оперативную реакцию на происходящее в организме, оповещая центральную нервную систему о любых изменениях.

Фасцию нарекли  шестым органом чувств.   Такая плотная связь с нервной системой  определяет и реагирование фасциальной пластины на эмоциональные проявления, переживания.

На какие воздействия фасция реагирует изменениями?

• Силовые воздействия (падение, физическое напряжение, травма).
• Эмоциональные воздействия (острый или длящийся стресс, эмоциональное напряжение, выразившееся в крике, плаче, сжатии мышц).
• Химические нарушения равновесия организма (токсичность, обезвоживание, голодание).
• Неправильная однотипная физическая нагрузка.
• Воспалительные процессы разной этиологии.
• Надрезы при хирургическом вмешательстве либо колотые, резаные, рваные раны, ожоги.

Что происходит вследствие нарушения  фасции по вышеуказанным причинам?

Отвердевание, обезвоживание  возникновение спаек. Это ведет к компрессии и ограничении мобильности периферических нервов и, соответственно, к нарушению в проведении сигнала в ту или иную сторону.  

Далее спайки и потеря воды в  соединительной ткани приводят к застою биологически активных жидкостей и  нарушению отвода продуктов обмена. 

Возникает воспалительный процесс, ткани разбухают и ещë больше сдавливают нервы и т. д. по принципу порочного круга.

Это и происходит при психогенных  и хронических болях.

Постоянная боль  вызывает вторичные психические  нарушения (агрессию,  раздражительность, депрессию и т.д. ), которые плохо поддаются лечению таблетками или методами традиционной психотерапии.

Фасция способна относительно быстро восстанавливать свою нормальную функцию при следующих условиях:

• смягчение, повышение эластичности возникших в фасциальной ткани спаек и шрамов (достигается техниками МФР)
• восстановление химического состава коллоидной жидкости (следование нормам правильного питания и опять таки техниками МФР)
• наработка правильных двигательных паттернов   в повседневной жизни и работе (тренировка правильных по объему и направленности движений).
• устранение сопутствующей и/или пусковой психической симптоматики.

Как работает техника  миофасциального  релиза (МФР),   говоря языком физики?

Коллаген и межклеточное вещество  являются  составными  частями  фасций и обладают пьезоэлектрическими свойствами. Благодаря этому возможна реконструкция фасций. 

Натяжение и давление, создаваемое руками терапевта МФР создает механическое напряжение, которое индуцирует электрический заряд, что способствует исцелению. 

Тепло рук терапевта и  давление влечет  достаточно известную в науке реакцию изменения структуры биополимеров,   к которым относятся  коллаген, эластин и ретикулярные волокна — составляющие соединительной ткани.

Поэтому техники работы с телом, которые непосредственно воздействуют на фасциальную ткань, оказываются более эффективными, чем работа только на уровне мышц или скелета.

К  технике миофасциального релиза необходимо обязательно прибегнуть при:

•  хирургических вмешательствах, повреждениях тела любого характера;
• соматоформных расстройствах;
• психосоматических заболеваниях;
• хронических или психогенных болях;
• телесных зажимах;
• ПТСР;
• тяжелых заболеваниях, высокострессовых ситуациях;
• длящемся психическом дискомфорте,  депрессии;
• профилактически при тяжелых однотипных физических нагрузках.

Кто же может осуществлять такие воздействия? Безусловно, специалист, обладающий теоретическими знаниями и практическими навыками этого метода.

В Украине уже есть обучающие программы и  специалисты, владеющие данным методом:  Школа восстановительной и спортивной медицины «Реабилитолог» . Ведущему преподавателю данной школы,  мэтру метода МФР —   Олегу Агееву моя огромная благодарность за помощь в написании  данной статьи.

Звоните, буду рада Вам помочь!