UK
Криза життя, віку.
Багато культур задовго до психології відзначали наявність у житті деяких рубежів, підходячи яких люди відчували одні й самі проблеми. У психології цьому питанню присвячено цілий напрямок.
Е. Еріксон висунув постулат, що кожен віковий етап має свою точку напруги — криза, породжена конфліктом розвитку особистості.
Криза : які причини?
По-перше протягом життя людина відчуває кілька фізіологічних перебудов, пов’язаних з розвитком або згасанням функцій мозку, гормональної системи. Дані явища що неспроможні не відбиватися на психологічному стані людини.
По-друге, людина протягом певних періодів життя накопичує досвід, критична маса якого вже не може співіснувати з колишніми зовнішніми умовами.
По-третє, саме протягом життя рано чи пізно підводить людину до нової ролі, до нових завдань.
Якщо брати за основу фізіологію розвитку (і пов’язані з цим гормональні та функціональні перебудови організму, які обов’язково впливають на соціальне життя), ми маємо більш-менш однакові для всіх вікові рамки переходу від одного рівня дорослішання до іншого:
(Народження — 1 рік) — «розгортання» нервових структур головного мозку. У цю можливу кризу, обумовлену недостатнім материнським доглядом і відкиданням дитини.
(1 – 3 роки) – прискорене формоутворення нервових структур мозку.Можлива криза, спровокована неправильним вихованням, що породжує почуття сорому і сумніви, що надалі спровокує невпевненість у собі, тривожність, обсесивно-компульсивний симптомокомплекс.
(3 – 6 років) — прискорене дозрівання нервових структур головного мозку. Можлива криза, спровокована неправильним вихованням, що породжує почуття провини, покинутості та нікчемності. Це може спричинити залежну поведінку, імпотенцію чи фригідність, розлади особистості.
(6-12 років) — завершується морфологічна диференціювання клітин кори великих півкуль, створюються умови для вищих форм аналітико-синтетичної функції мозку. Можлива криза, пов’язана з відчуттям неповноцінності чи некомпетентності. Ці діти можуть втратити впевненість у собі, бажання і здатність ефективно жити і головне – відмовитися від підтримки людських контактів.
(12 – 18 років) — пубертатний період, з інтенсивними темпами розвитку організму, складними морфофункціональними репродуктивними перебудовами. Підлітковий період традиційно вважається найбільш стресовим і сприятливим для виникнення кризових станів. Це важливий період становлення, вибору кар’єри, вибору стандартів соціальних норм та ціннісних орієнтацій. Особлива схильність до вживання алкоголю і наркотиків пов’язана саме з неможливістю ідентифікувати себе і стрес, що виникає у зв’язку з цим. На цей період доводиться пік суїцидів, пік експериментів з порушуючими свідомість речовинами та іншою життєво небезпечною активністю.
(від 20-21 до 35 років) період розквіту та стійкості функцій організму.- домінують потреби самоповаги та самоактуалізації, підбиваються перші підсумки життя. У зв’язку з тотальною поглинанням собою можлива криза, що породжує відчуття самотності, екзистенційного вакууму.
(Від 35 до 60) період початкової інволюції, перебудова організму. У рамках цього періоду:
(35-40) особливий період, який викликає чимало суперечок та дискусій серед психологів. Коли говорять про кризу середнього віку, мають на увазі саме цей етап. Цей період особливо відрізняється зростанням частоти депресій, суїцидів, неврозів, залежних форм поведінки. Тема смерті стає актуальною для 30%–70% осіб цього віку. Якщо людина не досягла поставлених цілей, характерне почуття розчарування у професійній кар’єрі та сімейному житті. Якщо досяг — попередній життєвий досвід вже не придатний для вирішення проблем цього періоду.
«…людина не може прожити другу половину життя за тією самою програмою, що й першу…» К.Г. Юнг
(45-55) зрілість та підготовка до похилого віку. Ритм життя сповільнюється. Нерідко роль попереднього періоду стає актуальною. (Батьківщина, подружжя, кар’єра).
(Від 55 до 70 років) літній вік. Характерно прискорений розвиток інволюційних перебудов, зниження резервів адаптації. Однією з основних ознак старіння організму є зниження рівня основного обміну. Цей період характеризується змінами способу життя у зв’язку із змінами фізіологічних можливостей організму.
(70-90) старість. Різко знижується рівень всіх фізіологічних функцій, падає опірність організму, набувають сприятливої морфологічної основи типових хвороб старості. Основна робота життя закінчилася і для людини настає час роздумів. Криза можлива для людини, якій прожите життя є ланцюгом втрачених можливостей і прикрих промахів. Усвідомлення, що починати все спочатку вже пізно і втраченого не повернути вкидає людину в розпач. Даний період життя при несприятливій підготовці до нього найчастіше відзначається схильністю до психічних захворювань.
Проте суть усіх змін і криз можна звести до наступного: виникає конфлікт між тим, хто людина є на даний момент і тим, ким вона повинна бути для гармонійного співіснування з реальністю.
Зазначені вікові рамки узагальнені, часто люди стикаються з необхідністю усвідомлення нових реалій, своїх можливостей та вимог суспільства раніше чи пізніше. Однак настає такий момент завжди.
Життева криза. Іноді криза не обумовлена природним плином часу, а постає перед людиною несподівано і без підготовки.
Традиційно початок кризи приписується життєвій невдачі, трагедії (смерть близького, втрата майна, втрата роботи, тяжка хвороба). Але криза може настати і завдяки життєвому досягненню: народження дитини; популярність; підвищення на посаді, збагачення.
Криза – це не катастрофа. Це момент, коли потрібно зробити зміни, зробити вибір. Це критичний момент уразливості і в той же час збільшеного потенціалу.І наскільки хорошим чи поганим буде результат, залежить від готовності людини пристосуватися до неї.
Етапи кризи
Криза має свої етапи: руйнування, проміжний період і період творення.
Руйнування: світ раптом став сприйматися інакше; ставлення до себе і до оточуючих «зіпсувалося»; ситуація не контролюється.
Проміжний період: жити як і раніше не вдається, а як жити за новим – не зрозуміло. Починається ¦ переоцінка цінностей, виникають питання, відповіді на які необхідно знайти, але не вдається.
Період творення: відповідно до нової картини світу виробляються нові моделі поведінки.
Чим може допомогти Вам у кризовий період психотерапевт?
Криза настає завжди, проте погано переживається тільки тими, хто вчасно не усвідомив зміни в собі, вплив цих змін на реальність і не вжив необхідних заходів щодо пристосування.
Ідеальною моделлю звернення до психолога є бажання попередити кризовий стан себе або свого близького.
Для людей, які не бажають переживати кризу, психолог допоможе заздалегідь спланувати та усвідомлено підійти до кордону. Це дає можливість людині безболісно впоратися з переходом.
Якщо криза настала, психотерапевт допоможе:
⇒ Зменшити рівень тривожності;
⇒ Провести диференціацію з іншими схожими станами (наприклад, духовна криза див.Детальніше)
⇒ Посилити пристосованість до ситуації за рахунок:
- усвідомлення ситуації;
- виявлення «слабких місць» психологічного імунітету;
- вироблення найефективніших моделей поведінки та орієнтирів;
- розвитку слабких рис та навичок, необхідних для успішного проходження даного періоду життя.
⇒ Побачити варіанти виходу з кризи, які раніше не усвідомлювалися.
Залежно від загального стану психологічна допомога може бути надана у формі коучингу, психологічної консультації, психологічної корекції, психотерапії, тілесних методах впливу МФР.
Звертайтесь, буду рада допомогти Вам!
RU
Кризис жизни, возраста.
Многие культуры задолго до психологии отмечали наличие в человеческой жизни неких рубежей, подходя к которым люди испытывали одни и те же проблемы. В психологии этому вопросу посвящено целое направление. Э. Эриксон выдвинул постулат, что каждый возрастной этап имеет свою точку напряжения — кризис, порожденный конфликтом развития личности.
Кризис: какие причины?
Во-первых на протяжении жизни человек испытывает несколько физиологических перестроек, связанных с развитием или угасанием функций мозга, гормональной системы. Данные явления не могут не отражаться на психологическом состоянии человека.
Во-вторых, человек на протяжении определенных периодов жизни накапливает опыт, критическая масса которого уже не может сосуществовать с прежними внешними условиями.
В-третьих, само течение жизни рано или поздно подводит человека к новой роли, к новым задачам.
Если брать за основу физиологию развития (и связанные с этим гормональные и функциональные перестройки организма, которые обязательно влияют на социальную жизнь), то мы имеем более-менее одинаковые для всех возрастные рамки перехода от одного уровня взросления к другому:
(рождение — 1 год) – «развертывание» нервных структур головного мозга. В этот возможен кризис, обусловленный недостаточным материнским уходом и отвержением ребенка.
(1 – 3 года) – ускоренное формообразование нервных структур головного мозга. Возможен кризис, спровоцированный неправильным воспитанием, порождающим чувства стыда и сомнения, что в дальнейшем спровоцирует неуверенность в себе, тревожность, обсессивно–компульсивный симптомокомплекс.
(3 – 6 лет) — ускоренное созревание нервных структур головного мозга. Возможен кризис, спровоцированный неправильным воспитанием, порождающим чувства вины, покинутости и никчемности. Это может стать причиной зависимого поведения, импотенции или фригидности, расстройств личности.
(6–12 лет) — завершается морфологическая дифференцировка клеток коры больших полушарий, создаются условия для высших форм аналитико-синтетической функции мозга. Возможен кризис, связанный с чувством неполноценности или некомпетентности. Эти дети могут утратить уверенность в себе, желание и способность эффективно жить и главное – отказаться от поддержания человеческих контактов.
(12 – 18 лет) — пубертатный период, с интенсивными темпами развития организма, сложными морфофункциональными репродуктивными перестройками. Подростковый период традиционно считается наиболее стрессовым и благоприятным для возникновения кризисных состояний. Это важный период становления, выбора карьеры, выбора стандартов социальных норм и ценностных ориентаций. Особая предрасположенность к употреблению алкоголя и наркотиков, связана именно с невозможностью идентифицировать себя и возникающий в связи с этим стресс. На этот период приходится пик суицидов, пик экспериментов с нарушающими сознание веществами и другой жизненно опасной активности.
(от 20-21 до 35 лет) период расцвета и устойчивости функций организма. — доминируют потребности самоуважения и самоактуализации, подводятся первые итоги жизни. В связи с тотальной поглощенностью собой возможен кризис, порождающий чувство одиночества, экзистенциального вакуума.
(от 35 до 60) период начальной инволюции, перестройка организма. В рамках данного периода:
(35-40) особый период, который вызывает немало споров и дискуссий среди психологов. Когда говорят о кризисе среднего возраста, имеют ввиду именно этот этап. Этот период особенно отличается возрастанием частоты депрессий, суицидов, неврозов, зависимых форм поведения. Тема смерти становится актуальной для 30%–70% лиц этого возраста. Если человек не достиг поставленных целей, характерно чувство разочарования в профессиональной карьере и семейной жизни. Если достиг — предыдущий жизненный опыт уже не пригоден для решения проблем этого периода.
«…человек не может прожить вторую половину жизни по той же программе, что и первую…» К.Г. Юнг
(45-55 ) зрелость и подготовка к пожилому возрасту. Ритм жизни замедляется. Нередко роль предыдущего периода становится не актуальной. (родительство, супружество, карьера).
(от 55 до 70 лет ) пожилой возраст. Характерно ускоренное развитие инволюционных перестроек, снижение резервов адаптации. Одним из основных признаков старения организма является понижение уровня основного обмена. Этот период характеризуется изменениями образа жизни в связи с изменениями физиологических возможностей организма. Прежние роли не просто не актуальны, а непосильны.
(70-90) старость. Резко снижается уровень всех физиологических функций, падает сопротивляемость организма, получают благоприятную морфологическую основу типичные болезни старости. Основная pабoта жизни закончилась и для человека наступает время размышлений. Кризис возможен для человека, которому прожитая жизнь представляется цепью упущенных возможностей и досадных промахов. Осознание, что начинать все сначала уже поздно и упущенного не вернуть ввергает человека в отчаяние. Данный период жизни при неблагоприятной подготовке к нему зачастую отмечается предрасположенностью к психическим заболеваниям.
Однако суть всех изменений и кризисов можно свести к следующему: возникает конфликт между тем, кто человек есть на данный момент и тем, кем он должен быть для гармоничного сосуществования с реальностью.
Указанные возрастные рамки обобщены, зачастую люди сталкиваются с необходимостью осознания новых реалий, своих возможностей и требований общества раньше или позже. Однако наступает такой момент всегда.
Событийный кризис. Иногда кризис не обусловлен естественным течением времени, а встает перед человеком неожиданно и без подготовки.
Традиционно начало кризиса приписывается жизненной неудаче, трагедии (смерть близкого, утрата имущества, потеря работы, тяжелая болезнь). Но кризис может наступить и благодаря жизненному достижению: рождение ребенка; известность; повышение в должности, обогащение.
Кризис – это не катастрофа. Это момент, когда нужно предпринять изменения, сделать выбор. Это критический момент уязвимости и в то же время возросшего потенциала. И насколько хорошим или плохим будет результат, зависит от готовности человека приспособиться к нему.
Этапы кризиса
Кризис имеет свои этапы: разрушение, промежуточный период и период созидания.
Разрушение: мир вдруг стал восприниматься по другому; отношение к себе и к окружающим «испортилось»; ситуация не контролируется.
Промежуточный период: жить по прежнему не удается, а как жить по новому – не понятно. Начинается переоценка ценностей, возникают вопросы, ответы на которые необходимо найти, но не удается.
Период созидания: в соответствии с новой картиной мира вырабатываются новые модели поведения.
Чем может помочь Вам в кризисный период психолог?
Кризис наступает всегда, однако плохо переживается только теми, кто вовремя не осознал изменения в себе, влияние этих изменений на реальность и не предпринял необходимых мер по приспособлению.
Идеальной моделью обращения к психологу является желание предупредить кризисное состояние себя, либо своего близкого.
Для людей, не желающих переживать кризис, психолог поможет заблаговременно спланировать и осознанно подойти к рубежу. Это дает возможность человеку безболезненно справиться с переходом.
Если кризис наступил, психолог поможет:
⇒ Понизить уровень тревожности;
⇒ Провести дифференциацию с другими схожими состояниями (например духовный кризис см. подробнее)
⇒ Усилить приспособляемость к ситуации за счет:
- осознания ситуации;
- выявления «слабых мест» психологического иммунитета;
- выработки более эффективных моделей поведения и ориентиров;
- развития слабых черт и навыков, необходимых для успешного прохождения данного периода жизни.
⇒ Увидеть ранее не осознаваемые варианты выхода из кризиса
В зависимости от общего состояния психологическая помощь может быть оказана в форме коучинга, психологической консультации, психологической коррекции, психотерапии, телесных методах воздействия МФР.