UK (RU⇓)«Психотерапевт не потрібен, якщо є друг!» — це дуже поширена і дуже помилкова думка.
Так, часом нам достатньо, щоб нас уважно вислухали, поспівчували, підкинули кілька нових ідей, підштовхнули до важливого кроку. Хто в цьому допоможе як не друг? Але іноді краще, щоб друг не заходив далі, ніж поспівчувати, оскільки це максимум, з чим він зможе впоратися без шкоди для Вас.
Чому в деяких випадках навіть найкраща подруга — гірша, ніж найгірший психотерапевт?
Приклад із життя.
Жінка, 30 років. Після розлучення з чоловіком деякий час перебувала в пригніченому стані. Подруги не залишали її в біді саму: хтось бачив рішення у зміні іміджу, хтось влаштовував вилазки по барах і клубах, хтось знайомив із новими залицяльниками. Сестра оплатила тренінг «як вдало вийти заміж за 7 днів».
Усі так активно підтримували і вірили в те, що «все буде добре, не переживай!», що ніхто не спромігся придивитися.
Через кілька місяців на роботі помітили дивну забудькуватість, повільність, запропонували відпустку. Вдома жінка злягла. Оскільки був кашель і нежить, вирішили, що це банальне ГРВ.
Через чотири тижні хвороби вирішили викликати лікаря, бо поліпшень не було, жінка втрачала у вазі, відмовлялася від спілкування. Оскільки лікарю не розповіли про стресовий фактор, лікар зробив наголос на антибіотиках і ще два тижні було втрачено. Після дзвінка з роботи про пропозицію звільнитися у зв’язку із «занадто довгою непрацездатністю» жінка вийшла з дому «подихати повітрям» і додому вже не повернулася. За кілька днів її знайшли в психіатричному відділенні, до якого її доправили у зв’язку зі спробою суїциду і важким депресивним станом.
Усього цього не було б, якби жінка отримала допомогу психолога одразу ж, як відчула, що «не справляюся з болем втрати, зради, немає бажання жити»…
У цьому випадку подруги і сестра виступили в ролі «глушників», але ніяк не помічників. Їм слід було організувати допомогу психотерапевта, а не намагатися виступити в цій ролі самим.
Давайте розберемося чому
Кожна людина має свій психологічний імунітет — той запас «міцності», який і визначає, який рівень проблем людина може породити, і з чим вона може впоратися самостійно.
Випадкові життєві неприємності для середньостатистично «міцної» людини — не є проблемою. І саме для такої категорії людей друг чи подруга — «найкращий психотерапевт».
Друг не зможе допомогти, і потрібна допомога психолога, якщо у людини спостерігається хоча б один із таких симптомів:
⇒ Повторювані однотипні неприємності, в які людина потрапляє раз за разом і, накопичуючись, вони загрожують перерости в проблему більшого масштабу.
⇒ Болісний емоційний стан, який заважає жити, від якого людина бажає позбутися і не може.
⇒ Руйнування соціальних контактів: стосунки з іншими людьми, кар’єра, спілкування стають неможливими через страхи, забобони, сором’язливість, інші стани.
⇒ Органічне захворювання, що не піддається точній діагностиці або ефективному лікуванню, органічне захворювання, що спричиняє біль, дисфункції, непрацездатність.
⇒ Подія, що викликала гострий стрес, психологічний шок, травму.
⇒ Зміни в поведінці, які суперечать логіці та нормальному ходу життя, прийнятим у суспільстві нормам.
Як багато Ви знаєте людей, які, не будучи хірургом, кинуться вирізати у вас кухонним ножем запалені гланди? Думаю, жодного (сподіваюся, принаймні).
Але замінити допомогу психотерапевта і видалити невидимий вузол психічних сплетінь візьметься чи не кожен.
Але ніхто не замислюється, а чи не є душевний світ людини настільки складним, що вторгатися в нього без знань не варто. Тут теж можливі рани, крововтрати, біль, ускладнення і навіть летальні наслідки. Тут теж є свої аналізи, ліки, скальпелі. І про них щонайменше потрібно знати, а щонайбільше — не плутатися в застосуванні.
Чому ж у дружби є межа корисності?
Психологія — це наука. І всупереч нав’язаному широкому загалу ще за радянських часів іміджу легкості та якоїсь дурнуватості — наука багатопрофільна, складна.
Історія розвитку і становлення багата на практичні дослідження, досліди, провали і відкриття. Наука, що має і свої камені спотикання, і хиткі піски, і непрохідні джунглі, і тонкий лід… Як, зрештою, і будь-яка інша наука.
Йдучи напролом, найкращий друг напевно спіткнеться об гострий і неймовірно важкий валун під назвою «фізіологія».
Наука найсправжнісінька матеріалістична, що має величезний набір знань про те, що таке людина на рівні хімії, фізики, біології, математики. Однак психотерапевт нею володіє.
Століття пішли на те, щоб учені виявили й виміряли нервові процеси; взаємозв’язки структур мозку між собою; взаємозв’язки мозку з ендокринною, лімфатичною, кровоносною системами, м’язами й органами.
Взаємозалежності між генетикою, соціальним середовищем, вихованням, біологічними середовищами і сформованою особистістю людини вивчалися століттями.
Основним інструментом роботи психолога, психотерапевта є бесіда — це те, що бачать оточуючі. З боку виглядає як якась невигадлива балаканина двох людей.
Звідси й невгамовне бажання всіх виступити в ролі психотерапевта. Однак кожен серйозний напрям психології спирається у своїх методиках на базу наукових робіт фізіологів, нейрофізіологів, фізиків, хіміків.
Друг, розмовляючи з вами, керується своїм особистим досвідом, інтуїцією та статтями з журналів. За кожним словом професійного психолога стоїть певна наукова парадигма — сукупність наукових здобутків, що визнаються всією науковою спільнотою.
Психологія дедалі більше зближується з медициною, і серйозно практикуючий психотерапевт має основи знань із загальної фізіології, фізіології вищої нервової діяльності, ендокринології, психіатрії, загальної терапії хвороб, біохімії стресу, питань духовного розвитку.
У чому ще може заблукати, гнаний бажанням врятувати ближнього, друг?
У джунглях психологічних напрямів і практик. Так, психологія наука багатоконцепційна (як утім, і будь-яка інша). І якщо на перший погляд може здатися, що наукові концепції суперечать одна одній і сіють суперництво, то при найближчому розгляді з’ясовується — доповнюють одна одну і виростають одна з одної. Кожен напрям має не просто своїх послідовників, а й призначений своєму споживачеві. Люди дуже різняться за своїм рівнем розвитку, ступенем готовності до роботи над собою, і звісно ж способом подолання психологічної кризи. Саме цим і породжена така кількість психологічних концепцій, що дають алгоритм допомоги (протокол лікування) «своєму» пацієнтові.
Кожен напрямок безумовно намагається стати ближчим і доступнішим звичайній людині, тому популяризує себе, видаючи легкі для прочитання книжки з рекомендаціями практик самодопомоги.
Саме такий алгоритм самодопомоги може бути сприйнятий другом, як керівництво до «лікування» ближнього.
Однак алгоритм самодопомоги відрізняється від професійного підходу приблизно як рекомендація з полоскання горла трав’яним настоєм і тонзилектомія. Різниця — у глибині проблеми та ступені втручання.
Психотерапевт — це професія, в якій після здобуття вищої освіти, необхідно отримати додаткову спеціальну. Протягом ще 4 років психолог опановує додаткову методику терапії, а потім проходить практикум з її застосування під наглядом досвідченого терапевта.
Використовуючи друга як психотерапевта, ми зрівнюємо кілька днів, витрачених другом на прочитання книги, і 9 років навчання професіонала.
І ось тут ми вступаємо в хиткі піски досвіду, які для друга можуть стати непосильною перешкодою.
Можна багато років сидіти над підручниками, але тільки живий контакт із клієнтом раз по раз дає те інтуїтивне розуміння можливої глибини і гостроти проблеми.
Навіть досвідчені психотерапевти часто не можуть одразу вловити межі переходу звичайної заклопотаності та емоційного занепаду в небезпечну зону психічного розладу, коли заходи потрібно вживати рішуче і швидко.
Як часто бувало, що друг, втомившись до хрипів у горлі сперечатися, раптом кидає: «Ну ти як дитина маленька». При цьому він не підозрює, наскільки правий, і абсолютно не знає, що з цим робити.
Але психотерапевт знає, що ситуації стресу формують змінений стан свідомості, який пов’язаний з регресією, з переходом до «дитячого», дологічного, мислення.
У подібному стані людина не тільки неправильно сприймає дійсність, а й інтерпретує її.
Звідси й образи на друзів, яким «говорив же, а він не послухав.
А що знає друг про приховані концепції, про сиблінгів, про внутрішні конфлікти, механізми психологічних захистів, індивідуальні фільтри свідомості? Та й чи повинен?
Чим ви ризикуєте, ігноруючи допомогу психолога і використовуючи подругу (друга) як психотерапевта?
Вашою дружбою. Ось кілька можливих приводів її поховати.
Те, що у стосунках із психологом виглядатиме як дослідження проблеми, у стосунках із подругою може виглядати як нетактовне занурення в особисте. Навряд чи обом це сподобається.
Чи ризикне подруга зіштовхнути вас віч-на-віч із правдою, незважаючи на вашу реакцію і можливе припинення стосунків?
Чи готова подруга до Вашого спонтанного перенесення на неї негативних емоцій, які не підконтрольно нахлинуть на Вас під час бесіди, але призначаються зовсім іншій людині?
Психолог же це явище не просто знає як «перенесення», а й чекає на нього і вміло використовує в роботі. Подруга, найімовірніше, образиться і припинить спроби допомогти Вам.
Але є і зворотний напрямок руху емоцій — «контрперенос». Це особисті емоції подруги стосовно вас, до описаної вами ситуації та її особистий досвід, який вона не може не нав’язати вам (з благих, звісно, спонукань).
Але особистий досвід друга корисний тільки як історія перемоги, але не як її формула.
Для професійного терапевта вміння контролювати і спрямовувати в потрібне русло явища перенесення і контрпереносу є професійним обов’язком і певним знаком його професіоналізму.
Подруга, найімовірніше, ці явища навіть не зможе виявити в собі, чим зведе нанівець усю можливу корисність спроб допомогти Вам.
Іноді бесіда з другом, його участь покращує настрій, піднімає бойовий дух і створює хибну картину вирішення проблеми. Подруга горда собою, Ви раді, що у вас є така подруга.
Але через деякий час ситуація погіршується, ваше самопочуття теж. Подруга та її поради вже викликають роздратування, клубок негативних емоцій закручується і… хто знає, чи витримає дружба.
А чому, найімовірніше, подруга «не влучить» у ціль. Не допоможе Вам?
Подруга в бесіді з Вами керуватиметься емоціями і якимись неструктурованими уривками знань про те, що і як можна зробити.
Психотерапевтична бесіда має структуру, дотримуючись якої, психотерапевт на початковій стадії з’ясовує, а далі контролює дуже важливий момент — рівень організації особистості: чи все в межах норми, чи є невротичні тенденції, а може, прикордонний розлад, або психотичний.
І це дуже важливо, оскільки те, що допоможе одній категорії, абсолютно протипоказано і нашкодить іншій…
І це вже — професійна технічність, яка подрузі не може бути доступна жодним чином.
Власне кажучи, у вищенаведеному прикладі з життя саме ця перша бесіда і врятувала б жінці життя.
Але не менш важливо, що Ви ризикуєте втратою контролю над життям. Дуже багато серйозних психічних порушень починаються з незначних симптомів (наприклад, у разі депресії читати ).
Психотерапевт VS дружба? Ні. Просто у кожного своя роль і своє призначення.
Звертайтеся, буду рада допомогти Вам!
RU
«Психотерапевт не нужен, если есть друг!» — это очень распространенное и очень ошибочное мнение.
Да, порой нам достаточно, чтобы нас внимательно выслушали, посочувствовали, подбросили пару новых идей, подтолкнули к важному шагу. Кто в этом поможет как ни друг? Но иногда лучше, чтобы друг не заходил дальше, чем посочувствовать, поскольку это максимум, с чем он сможет справиться без вреда для Вас.
Почему в некоторых случаях даже самая лучшая подруга — хуже, чем самый плохой психотерапевт?
Пример из жизни.
Женщина, 30 лет. После развода с мужем некоторое время находилась в подавленном состоянии. Подруги не оставляли ее в беде одну: кто то видел решение в смене имиджа, кто то устраивал вылазки по барам и клубам, кто то знакомил с новыми ухажерами. Сестра оплатила тренинг «как удачно выйти замуж за 7 дней».
Все так активно поддерживали и верили в то, что «все будет хорошо, не переживай!», что никто не удосужился присмотреться.
Через несколько месяцев на работе заметили странную забывчивость, медлительность, предложили отпуск. Дома женщина слегла. Поскольку был кашель и насморк, решили что это банальное ОРВ.
Через четыре недели болезни решили вызвать врача, так как улучшений не было, женщина теряла в весе, отказывалась от общения. Поскольку врачу не рассказали о стрессовом факторе, врач сделал упор на антибиотики и еще две недели были потеряны. После звонка с работы о предложении уволиться в связи со «слишком долгой нетрудоспособностью» женщина вышла из дому «подышать воздухом» и домой уже не вернулась. Через несколько дней ее нашли в психиатрическом отделении, в которое ее доставили в связи с попыткой суицида и тяжелым депрессивным состоянием.
Всего этого не было бы, если женщина получила помощь психолога сразу же, как почувствовала что «не справляюсь с болью утраты, предательства, нет желания жить»…
В данном случае подруги и сестра выступили в роли «глушителей», но никак не помощников. Им следовало организовать помощь психотерапевта, а не пытаться выступить в этой роли самим.
Давайте разберемся почему
Каждый человек имеет свой психологический иммунитет – тот запас «прочности», который и определяет, какой уровень проблем человек может породить, и с чем он может справиться самостоятельно.
Случайные жизненные неприятности для среднестатистически «крепкого» человека — не являются проблемой. И именно для такой категории людей друг или подруга – «лучший психотерапевт».
Друг не сможет помочь, и нужна помощь психолога если у человека наблюдается хотя бы один из следующих симптомов:
⇒ Повторяющиеся однотипные неприятности, в которые человек попадает раз за разом и накапливаясь они угрожают перерасти в проблему большего масштаба.
⇒ Мучительное эмоциональное состояние, которое мешает жить, от которого человек желает избавиться и не может.
⇒ Разрушение социальных контактов: отношения с другими людьми, карьера, общение становятся невозможными в силу страхов, предрассудков, стеснительности, иных состояний.
⇒ Неподдающееся точной диагностике или эффективному лечению органическое заболевание, вызывающее боли, дисфункции, нетрудоспособность.
⇒ Событие, вызвавшее острый стресс, психологический шок, травму.
⇒ Изменения в поведении, которые противоречат логике и нормальному ходу жизни, принятым в обществе нормам.
Как много Вы знаете людей, которые не будучи хирургом, ринуться вырезать у вас кухонным ножом воспаленные гланды? Думаю, ни одного (надеюсь, по крайней мере).
Но заменить помощь психотерапевта и удалить невидимый узел психических сплетений возьмется чуть ли ни каждый.
Но никто не задумывается, а не является ли душевный мир человека столь сложным, что вторгаться в него без знаний не стоит. Тут тоже возможны раны, кровопотери, боль, осложнения и даже летальные исход. Тут тоже есть свои анализы, лекарства, скальпели. И о них как минимум нужно знать, а как максимум не путаться в применении.
Почему же у дружбы есть предел полезности?
Психология – это наука. И вопреки навязанному широкой публике еще в советские времена имиджу легкости и некой глуповатости – наука многопрофильная, сложная.
История развития и становления богата практическими исследованиями, опытами, провалами и открытиями. Наука, имеющая и свои камни преткновения, и зыбучие пески, и непроходимые джунгли, и тонкий лед… Как, впрочем, и любая другая наука.
Идя напролом, лучший друг наверняка споткнется об острый и неимоверно тяжелый валун под названием «физиология».
Наука самая что ни наесть материалистическая, имеющая огромный набор знаний о том, что такое человек на уровне химии, физики, биологии, математики. Однако психотерапевт ею владеет.
Столетия ушли на то, чтобы ученные выявили и измерили нервные процессы; взаимосвязи структур мозга между собой; взаимосвязи мозга с эндокринной, лимфатической, кровеносной системами, мышцами и органами.
Взаимозависимости между генетикой, социальной средой, воспитанием, биологическими средами и сложившейся личностью человека изучались столетиями.
Основным инструментом работы психолога, психотерапевта является беседа — это то, что видят окружающие. Со стороны выглядит как некая незатейливая болтовня двух людей.
Отсюда и неуемное желание всех выступить в роли психотерапевта. Однако каждое серьезное направление психологии опирается в своих методиках на базу научных работ физиологов, нейрофизиологов, физиков, химиков.
Друг, беседуя с вами руководствуется своим личным опытом, интуицией и статьями из журналов. За каждым словом профессионального психолога стоит определенная научная парадигма — совокупность научных достижений, признаваемых всем научным сообществом.
Психология все больше сближается с медициной, и серьезно практикующий психотерапевт имеет основы знаний по общей физиологии, физиологии высшей нервной деятельности, эндокринологии, психиатрии, общей терапии болезней, биохимии стресса, вопросам духовного развития.
В чем еще может заблудиться, гонимый желанием спасти ближнего, друг?
В джунглях психологических направлений и практик. Да, психология наука многоконцепционная (как впрочем, и любая другая). И если на первый взгляд может показаться, что научные концепции противоречат друг другу и сеют соперничество, то при ближайшем рассмотрении выясняется – дополняют друг друга и вырастают одна из одной. Каждое направление имеет не просто своих последователей, но и предназначено своему потребителю. Люди очень разнятся по своему уровню развития, степени готовности к работе над собой, и конечно же способу преодоления психологического кризиса. Именно этим и порождено такое количество психологических концепций, дающих алгоритм помощи (протокол лечения) «своему» пациенту.
Каждое направление безусловно пытается стать ближе и доступнее обычному человеку, потому популяризирует себя издавая легкие для прочтения книги с рекомендациями практик самопомощи.
Именно такой алгоритм самопомощи может быть воспринят другом, как руководство к «лечению» ближнего.
Однако алгоритм самопомощи отличается от профессионального подхода примерно как рекомендация по полосканию горла травяным настоем и тонзилэктомия. Разница – в глубине проблемы и степени вмешательства.
Психотерапевт — это профессия, в которой после получения высшего образования, необходимо получить дополнительное специальное. На протяжении еще 4 лет психолог овладевает дополнительной методикой терапии, а затем проходит практикум по ее применению под надзором опытного терапевта.
Используя друга в качестве психотерапевта, мы уравниваем несколько дней потраченных другом на прочтение книги и 9 лет обучения профессионала.
И вот тут мы вступаем в зыбучие пески опыта, которые для друга могут стать непосильным препятствием.
Можно многие годы корпеть над учебниками, но только живой контакт с клиентом раз за разом, дает то интуитивное понимание возможной глубины и остроты проблемы.
Даже опытные психотерапевты зачастую не могут сразу уловить границы перехода обычной озабоченности и эмоционального упадка в опасную зону психического расстройства, когда меры нужно принимать решительно и быстро.
Как часто бывало, что друг, устав до хрипов в горле спорить, вдруг бросает: «Ну ты как ребенок маленький». При этом он не подозревают, насколько прав и абсолютно не знает, что с этим делать.
Но психотерапевт знает, что ситуации стресса формируют измененное состояние сознания, которое связано с регрессией, с переходом к «детскому», дологическому, мышлению.
В подобном состоянии, человек не только неправильно воспринимает действительность, но и интерпретирует ее.
Отсюда и обиды на друзей, которым «говорил же, а он не послушал.
А что знает друг о скрытых концепциях, о сиблингах, о внутренних конфликтах , механизмах психологических защит, индивидуальных фильтрах сознания? Да и должен ли?
Чем вы рискуете, игнорируя помощь психолога и используя подругу (друга) в качестве психотерапевта?
Вашей дружбой. Вот несколько возможных поводов ее похоронить.
То, что в отношениях с психологом будет выглядеть как исследование проблемы, в отношениях с подругой может выглядеть как бестактное погружение в личное. Вряд ли обоим это понравится.
Рискнет ли подруга столкнуть вас лицом к лицу с правдой, невзирая на вашу реакцию и возможно прекращение отношений?
Готова ли подруга к Вашему спонтанному перенесению на нее негативных эмоций, которые не подконтрольно нахлынут на Вас в ходе беседы но предназначаются совсем другому человеку?
Психолог же это явление не просто знает как «перенос», но и ждет его и умело использует в работе. Подруга, скорее всего, обидится и прекратит попытки помочь Вам.
Но есть и обратное направление движения эмоций — «контрперенос». Это личные эмоции подруги по отношению к Вам, к описанной Вами ситуации и ее личный опыт, который она не может не навязать Вам (из благих конечно побуждений).
Но личный опыт друга полезен только как история победы, но не как ее формула.
Для профессионального терапевта умение контролировать и направлять в нужное русло явления переноса и контрпереноса является профессиональной обязанностью и неким знаком его профессионализма.
Подруга, скорее всего, эти явления даже не сможет выявить в себе, чем сведет на нет всю возможную полезность попыток помочь Вам.
Иногда беседа с другом, его участие улучшает настроение, поднимает боевой дух и создает ложную картину решения проблемы. Подруга горда собой, Вы рады, что у вас есть такая подруга.
Но спустя некоторое время ситуация ухудшается, ваше самочувствие тоже. Подруга и ее советы уже вызывают раздражение, клубок негативных эмоций закручивается и… кто знает, выдержит ли дружба.
А почему, скорее всего, подруга «не попадет» в цель. Не поможет Вам?
Подруга в беседе с Вами будет руководствоваться эмоциями и некими неструктурированными обрывками знаний о том, что и как можно сделать.
Психотерапевтическая беседа имеет структуру, следуя которой, психотерапевт на начальной стадии выясняет, а далее контролирует очень важный момент — уровень организации личности: все ли в пределах нормы, либо есть невротические тенденции, а может пограничное расстройство, или психотическое.
И это очень важно, поскольку то, что поможет одной категории, абсолютно противопоказано и навредит другой…
И это уже — профессиональная техничность, которая подруге не может быть доступна никоим образом.
Собственно говоря, в вышеприведенном примере из жизни именно эта первая беседа и спасла бы женщине жизнь.