Мігрень як психосоматика – це не питання езотеріки, це науковий погляд
Дуже часто в народі будь-який головний біль називають мігренню, але це невірно.
Медицина поділяє головний біль на два підтипи:
- Первинний головний біль – це існуючий сам по собі головний біль: мігрень, головний біль напруги, кластерний головний біль;
- Вторинний головний біль – вид болю, який пов’язаний із захворюваннями запального, інфекційного характеру, черепно-мозковою травмою, іншими патологіями.
Ця стаття – тільки про випадки, коли мігрень як психосоматика
Не втомлюся нагадувати, що перш ніж говорити про психосоматичне походження симптому, синдрому або хвороби, важливо в першу чергу усунути органічні причини.
Мігрень мучить приблизно 19% населення Землі.
Біль при мігрені особливий:
- як правило, одностороння локалізація
- висока інтенсивність,
- пульсуючий характер,
- світло-звуко-боязнь,
- тривалістю від 4 до 72 годин.
Часто мігрень не буває сама по собі, а «призводить» комплекс розладів, які передують нападу. Це так звана аура мігрені: раптова завіса перед очима, порушення мови, іноді короткочасна втрата зору або рухової здатності.
Задовго до і деякий час після нападу люди відзначають дратівливість, стомлюваність, проблеми з увагою, апетитом.
Мігрень вибиває людину з життя на добу і більше, іноді до декількох разів на місяць, іноді до 1-2 на рік.
Ефективність медикаментозного купірування болю – в межах 60%.
Рейтинг причин мігрені на сьогодні у практиків
- Емоційне напруження
- Хімічна чутливість до ліків, харчових консервантів
- Зміни погоди
- Гормональний цикл і гормональна контрацепція
- Перевтома
- Голод, який довго не задовольняється
- Порушення культури сну
На сьогодні науково остаточно причини захворювання не встановлені, хоча теорій багато, і мігрень як психосоматика звісно тільки певна можливість.
Основна парадигма на сьогодні – біохімічне порушення механізмів взаємодії між судинами голови, трійчастим нервом і центральною нервовою системою викликають запальні процеси.
Але і практичний досвід, і наукові припущення можуть бути пояснені стресом.
Так, лікар розповість вам про гени, серотонін, стовбур мозку, судини голови, трійчастому нерві як причинах мігрені.
Але перше, про що вас будуть розпитувати – це про емоційну напругу. Оскільки стресова реакція організму здатна впливати на все вищезазначене.
Але чому при одному і тому ж стресі одні – здорові, інші – хворі?
Ефективне переживання стресу залежить не від його рівня або здатності не помічати стрес.
Важлива стрес-лімітація. Це цілий ряд запобіжників, які повинні спрацьовувати у людини один за одним.
Неврологи підтверджують: людина, яка страждає на мігрень, – високочутлива до стресових факторів і емоційно лабільна (нестійка).
Стрес не страшний, страшно застрягнути в його патологічних біохімічних змінах – дистресі читати детальніше
Дистрес впливає і на генетику, і на запальні процеси, і на стовбур головного мозку, і на трійчастий нерв. Він порушує сон, призводить до перевтоми, відбиває апетит і порушує гормональні цикли.
Мігрень як психосоматика – це пошук психологічних причин, які призводять людину до дистресу
Наприклад – перевтома, порушення харчування і режиму сну.
Щоб дійти до таких станів, потрібно довго ігнорувати свої потреби і дисбаланс в житті. Це про слабкий контакт зі своїми потребами і не розвинену турботу про себе. А це вже про психологічні установки.
Сьогодні генератором мігрені вважають стовбур мозку.
Але саме він запускає відповідну реакцію організму на стрес. Запускає або коректно, або ні. І часто некоректність пов’язана саме з психічним перенапруженням.
Гени? Так, названі гени, що беруть участь в тих чи інших процесах при мігрені. Але чому в одних вони запускаються, а в інших – ні?
Відповідь дають епігенетики: спадковість – це не тільки запис ДНК, це і зміни експресії генів внаслідок інформаційного впливу на людину.
Те, що пережили батьки, сформувало спосіб виживання, який вони передадуть дітям через певну «поведінку» генів. Придушення емоцій, надмірне терпіння до страждань, життя, виходячи з «треба» і заборона на «хочу». Все це змушує нервову систему шукати, як випустити пар. Так і зароджується реакція тіла – наприклад біль.
«Пацієнти, які страждають на мігрень, найімовірніше успадковують особливий тип реагування нервової системи на зовнішні та внутрішні тригерні фактори» А.В. Амелін, професор кафедри неврології
Також на користь стресової теорії говорить і дослідження групи пластичних хірургів з University Hospitals of Cleveland[en] (Клівленд, США), які десять років присвятили гіпотезі про те, що причиною мігрені є защемлення трійчастого нерва, викликане спазмом м’язів. При видаленні ділянки м’язів або розслабленні її ботоксом біль проходив. Чому м’яз може бути причиною болю – читати.
Мігрень як психосоматика – а що кажуть езотеричні джерела
На запит «психосоматика мігрені» можна знайти безліч готових рецептів від «невміння берегти свою голову» до «прийми свій рівень інтелекту як другорядний по відношенню до поклику серця».
Але, на жаль, я не зустрічала пацієнтів, яким допомогло б це пояснення.
Людина унікальна у своєму поєднанні рис характеру, типу нервових процесів, дитячого і дорослого досвіду, успадкованих концепцій і моделей поведінки.
Що саме викликало нервове напруження в конкретній людині, може виявити тільки психотерапевтична робота з цією конкретною людиною. З цієї ж причини і спосіб позбавлення від напруги, а значить і мігрені, буде строго індивідуальним!
Психотерапія може допомогти знайти механізм психосоматичної реакції.
Психотерапія може допомогти впоратися з вторинним стресом: адже виснажливий головний біль і викликані цим проблеми в оточенні – це теж стрес.
Особливе місце в терапії мігрені займає питання дитячої мігрені.
У маленьких дітей дискомфортна ситуація, психологічна проблема або емоційний розлад рідко виражаються безпосередньо, зазвичай через фізичні симптоми. Тіло можна розглядати як посередника між стресорами навколишнього середовища і психологічними факторами, а тенденція до розвитку головного болю при зіткненні з сильними сенсорними стимулами або фізичним чи емоційним стресом може бути результатом розвиненого захисного механізму.
Так вважають дослідники дитячої мігрені Кафедри дитячої та підліткової нейропсихіатрії, Римський університет Ла Сапієнца
У такому випадку, має сенс звернутися до дитячо-батьківської психотерапії, про особливості якої можна ознайомитися тут.
