На завершення циклу статей про батьківськи помилки хочу навести ще кілька типових шкідливих «корисностей», яки створюють феномен “ледача дитина”
«Не школою єдиною»: цей девіз батьків має три крайності, але один результат – ледача дитина
Перша: вибрати «солідні» захоплення з точки зору батьків і примушувати дитину відвідувати їх. Примус може бути як через негативні емоції, так і через винагороду, похвалу, захоплення.
Друга: записати на все, що тільки можна встигнути відвідати, оскільки це «розвиває різні нейронні мережі», повністю підпорядкувавши життя дитини розкладу.
Третя: взагалі не схвалювати, не підтримувати прагнення дитини кудись ходити. «Ми вже купували тобі скрипку – он валяється», або «скільки можна скакати по секціях – спочатку визначся, що ти хочеш – потім якщо даси обіцянку не кидати – підеш».
Всі ці варіанти гри з хоббі, на жаль, не принесуть користі, але як наслідок, ви точно побачите, що ваша дитина – ледача дитина
Дитині, щоб вибрати те, що їй дійсно буде корисно і приємно, потрібно перепробувати багато всього. Сенс хобі – задоволення, сенс спорту – задоволення. Якщо його немає, дитина буде чинити опір, яку часто сприймають за лінь.
Навіщо дитині захоплення крім школи:
- знімати напругу від тиску дисципліни і вимог за рахунок отримання задоволення.
- намацувати ту діяльність, яка згодом буде реалізацією її талантів )
Наступна помилка батьків – цифровий пієтет
В еру цифровізації дитина повинна входити у всеозброєнні. Геть книги, зошити – все в планшетах! Геть класну дошку – екран і презентації! Ніяких обмежень – це суперечить прогресу!
Чому Японія і Корея обмежили доступ дітей до гаджетів? Чому обмежили доступ до гаджетів своїм дітям творці гаджетів? Що таке цифрове слабоумство і чому воно зробить ледачу дитину – читайте детально в статті
Наступна просто фантастична помилка батьків: щоб не ледача дитина була – не давати дитині «розслабитися», «байдикувати», «ловити ґав»…
Розклад, де весь час зайнятий чимось корисним. Вихідний – не для ледарства, а для розвитку і корисного відпочинку.
Вдень спати? Сидить і нічого не робить?
Якщо вас дратує або прямо лякає ледача дитина, яка може вдень розслаблено валятися або сидіти розвалившись, дивлячись в нікуди – вам в особисту психотерапію, оскільки це точно має коріння у вашому дитячому досвіді, а іноді і епігенетичному, родовому.
Інакше ви б знали про мережу пасивного режиму (DMN) – це група взаємодіючих ділянок мозку, яка активується, коли людина не виконує конкретне завдання, а перебуває в стані спокою, мріє або занурена в себе. А виглядає – наче ледача дитина!
DMN була відкрита в 2001 році неврологом Маркусом Райхлом з Вашингтонського університету в Сент-Луїсі.
Що неможливо без цієї діяльності — бездіяльності?
Консолідація пам’яті, планування майбутнього. Якщо цій мережі не дають працювати, — чекайте проблем з пам’яттю, прогнозуванням, соціальною взаємодією. Ще більш багатообіцяючі наслідки – це проблеми з розумінням себе, етичними вчинками або емпатією до інших.
Повне дослідження про DMN феномен
Спокій необхідний для вбудовування отриманої раніше інформації в нашу ідентичність.
Мері Хелен Іммордіно-Ян [Mary Helen Immordino-Yang], нейробіолог і дослідник в Інституті мозку і творчості Південно-Каліфорнійського університету, фахівець з розвитку дітей і підлітків:
«Дозвілля – можливість для мозку знайти сенс вивченого раніше, підняти нагору невирішені питання з цієї області і перенести роздуми із зовнішнього світу на себе самого. Під час мрій ми відтворюємо розмови, що відбулися того ж дня, переписуючи наші помилки, щоб у майбутньому на них не потрапляти. Ми відточуємо вигадані діалоги, практикуючись у дачі відсічі тим, хто нас ображає, або отримуємо задоволення від вигаданої мови, спрямованої проти нашого ворога. Ми перебираємо всі ці забуті нотатки про напівзакінчені проекти і обмірковуємо найменш задовільні аспекти нашого життя, перебуваючи в пошуках рішень. Ми занурюємося в сценки і переносимо себе в різні версії майбутнього. Такі моменти самокопання – один із способів створювати думку про себе».
Іншими словами, коли дитина валяється на підлозі і витріщається в стелю – це не ледача дитина, це важлива умова зростання і засвоєння досвіду та знань.
Чім меньша дитина – тим більше у неї таких “провалів”, бо це її можливість адаптуватися до змін у житті.
Але виглядає така правильна дитина – ну геть ледача дитина
Найбільш сильний ефект для підвищення ресурсів мозку дають вихідні кожні три дні і відпустка по 2-3 дні кожні кілька місяців. Програма навчання, звичайно, цьому не сприяє, але Ви можете знайти розумний компроміс.
Денний сон у 10 хвилин дає прекрасний перезапуск процесам свідомості і не тягне за собою ще 30-40 хвилин сонливості, як денний сон у 40-60 хвилин. Денний сон — найкраща звичка успішних і здорових людей. Привчіть до нього дитину, і вона буде вдячна Вам за це все життя!
Дослідження Гарвардської школи бізнесу історії найуспішніших людей показали: вони працюють не більше 4-х годин на день. У їхньому житті обов’язкові відпочинок, милування природою і неробство.
І останнє: всі пункти всіх статей про батьківськи помилки у навчанні дітей об’єднує ще одна досить страшна річ – стрес
Ми так заїжджали в побуті це слово, що вже не розуміємо, а що воно, по суті, означає. Та й не стрес нам цікавий, а дистрес – тривалий хронічний, непереборний стрес. Він руйнує когнітивну сферу, пам’ять, увагу, імунітет.
Довідка: якщо дитина почала часто хворіти, при цьому лікування допомагає не надовго; або дивно хворіти (то симптоми незрозумілі, то швидко з’являються-швидко зникають) – дуже можливо, що вона під впливом дистресу.
Важливо вчасно зупинитися в ходінні по лікарях, а задуматися над тим, що відбувається в житті дитини, яка не ледача дитина, а дитина що вигоряє!
Якщо Ви сумніваєтеся, що можете розібратися в ситуації самостійно — звертайтеся за скринінг-консультацією , буду рада Вам допомогти!
Або приходьте в нашу групу для батьків “Родитель на всі 100!”, де ми детально вивчаємо всі аспекти правильного виховання.
Дуже важливо пам’ятати, що ледача дитина – це прояв чогось, що дитина або не може тягнути.
