Криза життя

Криза життя – це явище, яке супроводжує людство сторіччями

Багато культур задовго до наукового відкриття, відзначали наявність у житті деяких рубежів, підходячи до яких люди відчували одні й ті самі проблеми. У психології цьому питанню присвячено цілий напрямок.

Яскравим дослідником цього явища є Ерик Еріксон, психолог, психоаналітик,  який висунув постулат, що кожен віковий етап має свою точку напруги — це выкова криза, породжена конфліктом розвитку особистості. Саме розвитку!

Криза життя має причини

По-перше протягом життя людина відчуває кілька фізіологічних перебудов, пов’язаних з розвитком або згасанням функцій мозку, гормональної системи. Дані явища не можуть не відбиватися на психологічному стані людини. Тобто це вікова криза.

По-друге, людина протягом певних періодів життя накопичує досвід, критична маса якого вже не може співіснувати з колишніми зовнішніми умовами. Це криза відповідності.

По-третє, саме протягом життя рано чи пізно підводить людину до нової ролі, до нових завдань. Це рольова криза

Вікова криза

Якщо брати за основу фізіологію розвитку (і пов’язані з цим гормональні та функціональні перебудови організму, які обов’язково впливають на соціальне життя), ми маємо більш-менш однакові для всіх вікові рамки переходу від одного рівня дорослішання до іншого (ендогенні вікові кризи):

Довіра проти недовіри

(Народження — 1 рік) — «розгортання» нервових структур головного мозку. У дитини формуються емоційні здібності. Увага, довіра, любов, задоволення  – якщо її люблять, дбають та задовольняють її вимоги, потреби. І навпаки – ігнорування потреб дитини, позбавлення її емоційного контакту породжує емоційні дефіцити. Це вікова криза.

Автономія проти сорому і сумнівів

(1 – 3 роки) – прискорене формоутворення нервових структур мозку. Це теж вікова криза. Неуспішне проходження кризи, спровоковане неправильним вихованням, що породжує почуття сорому і сумніви, надалі спровокує невпевненість у собі, тривожність, обсесивно-компульсивний симптомокомплекс.

Ініціативність проти почуття провини

(3 – 6 років) — прискорене дозрівання нервових структур головного мозку. Це вікова криза, але багато залежить вже від оточення. Неуспішне проходження кризи, спровоковане неправильним вихованням, породжує почуття провини, кинутості та нікчемності. Це може спричинити залежну поведінку, імпотенцію чи фригідність, розлади особистості.

Працьовитість проти неповноцінності

(6-12 років) — завершується морфологічна диференціювання клітин кори великих півкуль, створюються умови для вищих форм аналітико-синтетичної функції мозку. Неуспішне проходження  кризи, пов’язане з відчуттям неповноцінності чи некомпетентності. Ці діти можуть втратити впевненість у собі, бажання і здатність ефективно жити і головне – відмовитися від підтримки людських контактів. Це той випадок, коли це вікова криза, але виглядає наче психологічна.

Ідентичність проти рольової невизначеності

(12 – 18 років) — пубертатний період, найважча вікова криза з інтенсивними темпами розвитку організму, складними морфофункціональними репродуктивними перебудовами. Підлітковий період традиційно вважається найбільш стресовим і сприятливим для виникнення кризових станів. Це важливий період становлення, вибору кар’єри, вибору стандартів соціальних норм та ціннісних орієнтацій. Особлива схильність до вживання алкоголю і наркотиків пов’язана саме з неможливістю ідентифікувати себе і стрес, що виникає у зв’язку з цим. На цей період доводиться пік суїцидів, пік експериментів з порушуючими свідомість речовинами та іншою життєво небезпечною активністю. Коли лікарі, психологи намагаються лікувати ці стани, не треба забувати – що це всеж вікова криза.

Близькість проти ізоляції

(від 20-21 до 35 років) період розквіту та стійкості функцій організму.- домінують потреби самоповаги та самоактуалізації, підбиваються перші підсумки життя. У зв’язку з тотальною поглинанням собою можлива криза, що породжує відчуття самотності, екзистенційного вакууму.

(Від 35 до 60) період початкової інволюції, перебудова організму. У рамках цього періоду:

(35-40) особливий період, який викликає чимало суперечок та дискусій серед психологів. Коли говорять про кризу середнього віку, мають на увазі саме цей етап. Цей період особливо відрізняється зростанням частоти депресій, суїцидів, неврозів, залежних форм поведінки. Тема смерті стає актуальною для 30%–70% осіб цього віку. Якщо людина не досягла поставлених цілей, характерне почуття розчарування у професійній кар’єрі та сімейному житті. Якщо досяг — попередній життєвий досвід вже не придатний для вирішення проблем цього періоду.

«Послеобеденное время в жизни человека также должно иметь собственное значение и не может быть просто жалким дополнением к утру».

( Юнг, 1933 , с. 109).

Напевно криза середнього віку – це така собі точка, яку людина відчуває як середину

Науковці стурбовані тим, що саме цей вік залишається поза увагою. Ми мало що знаємо про цю вікову кризу.

Турбота про наступні покоління проти зосередженості на собі

(45-55) зрілість та підготовка до похилого віку. Ритм життя сповільнюється. Нерідко роль попереднього періоду стає не актуальною. (батьківство, подружжя, кар’єра). Але зараз цей вік – це вік молодих та активних. Час змінився!

(Від 55 до 70 років) літній вік. Характерно прискорений розвиток інволюційних перебудов, зниження резервів адаптації. Однією з основних ознак старіння організму є зниження рівня основного обміну. Цей період характеризується змінами способу життя у зв’язку із змінами фізіологічних можливостей організму.

Так саме, багато людей зараз у 60, 70 демонструють здоровий образ життя, активність і насолоду від життя.

Цілісність проти відчаю

(70-90) старість. Різко знижується рівень всіх фізіологічних функцій, падає опірність організму, набувають сприятливої морфологічної основи типових хвороб старості. Основна робота життя закінчилася і для людини настає час роздумів. Криза можлива для людини, якій прожите життя є ланцюгом втрачених можливостей і прикрих промахів. Усвідомлення, що починати все спочатку вже пізно і втраченого не повернути вкидає людину в розпач. Даний період життя при несприятливій підготовці до нього найчастіше відзначається схильністю до психічних захворювань.

Варто пам’ятати, що теорія Еріксона не є жорстким розкладом, а скоріше вказівкою на основні етапи та виклики, з якими стикається людина протягом життя. Кожен індивідуальний досвід є унікальним, і успішне подолання вікової кризи життя може відбуватися в будь-якому віці.

Криза життя має просту суть: виникає конфлікт між тим, хто людина є на даний момент і тим, ким вона повинна бути для гармонійного співіснування з реальністю

Але існує не тільки вікова криза. Іноді криза не обумовлена природним плином часу, а постає перед людиною несподівано і без підготовки.
Традиційно початок кризи приписується життєвій невдачі, трагедії (смерть близького, втрата майна, втрата роботи, тяжка хвороба).

Говорячи про кризу життя і вікову кризу, неможливо не згадати про кризу поколінь

Теорія поколінь була висунута в 1991 році Вільямом Штраусом і Нілом Гоувом і була покликана пояснити відмінності між людьми, народженими в різні історичні періоди. Кожне покоління є унікальним і формується під впливом подій, цінностей і культурних маркерів часу.
І входження людини однієї епохи в іншу епоху може викликати кризу життя, оскільки відмінності можуть бути значними і, що головне, суперечити між собою.

Особлива проблема – коли людина не відповідає «портрету покоління» і її сприйняття іншими викликає її особисту життєву кризу.

Теорія поколінь дає інструмент для аналізу змін у поглядах людства з плином часу та впливом еволюції

Отже, які покоління існують сьогодні

1. Бебі-бумери (1946–1964) — діти післявоєнного підйому, які цінують стабільність і структурність. Оптимісти, що відрізняються трудоголізмом, повагою до ієрархії.
2. Покоління X (1965–1980) — самостійні, прагматичні, орієнтовані на результат, готові до трансформацій, але вважаються одним з найнещасніших поколінь. На їхню молодість припали кризи. На їхню дорослість — пандемія і війни.
3. Міленіали / покоління Y (1981–1996) — це початок інтернету, глобалізації та креативної економіки, і тому це покоління шукає розвиток, сенс, баланс у житті.
4. Покоління Z / зумери (1997–2012) — перше «цифрове» покоління. Гнучкі, візуальні, швидкі, прагнуть до самореалізації.
5. Покоління Альфа (2013–…) – Діти міленіалів, з гаджетами від народження, які втратили межі між онлайн- і офлайн-світом. Найвища цифрова грамотність, але кліпове мислення, реакції в основному на візуальні подразники, втрата авторитетів, претендують на спілкування на рівних з нерівними собі.

Представники кожного покоління мають власну акцентуацію, яка вже наступним поколінням не дуже сприймається. Криза поколінь може призвести до кризи життя, якщо адаптивність і прийняття інакшості не розвинені достатньо.

Криза життя – як пережити

Головне чітко зрозуміти: криза – це не катастрофа. Це момент, коли потрібно зробити зміни, зробити вибір. Це критичний момент уразливості і в той же час збільшеного потенціалу наскільки хорошим чи поганим буде результат, залежить від готовності людини пристосуватися до неї.

«Якби кризи не відкрили емпірично, їх необхідно було б створити теоретично»!  Лев Виготський

Криза життя –  чим може допомогти психотерапевт

Ендогенні вікові кризи настають  завжди, проте погано долаються тільки тими, хто вчасно не усвідомив зміни в собі, вплив цих змін на реальність і не вжив необхідних заходів щодо пристосування.
Ідеальною моделлю звернення до психотерапевта є бажання попередити кризовий стан себе або свого близького.
Для людей, які бажають підготуватися до переходів і розуміють, що питання як пережити кризу  – це питання, яке встане обов’язково: чи відносно дитини, чи відносно батьків, чи відносно себе та партнера, психотерапевт допоможе заздалегідь спланувати та усвідомлено підійти до межі. Це дає можливість людині безболісно впоратися з переходом.

Якщо криза життя настала, психотерапевт допоможе

1. Провести диференціацію з іншими схожими станами.
2. Посилити пристосованість до ситуації за рахунок:
   1. Виявлення «гальм» яки не дають статися якісному переходу до нового;
   2. виявлення «слабких місць» психологічного імунітету;
   3. визначення слабких рис та навичок, необхідних для успішного проходження даного періоду життя.

Помилково думати, що криза – це тільки коли все було добре і стало погано.

Криза зростання – це теж криза життя

Це про те, що при підйомі по кар’єрних або соціальних сходах, в ході розвитку і вдосконалення, людина також опиняється в ситуації, коли навколишнє через поліпшення змінюється настільки, що внутрішні потенціали перестають відповідати. Незважаючи на те, що саме вони створювали поліпшення. А точніше, деякі з них.

Оскільки особистість багатогранна, а сфери життя зачіпають різні аспекти і цінності, то і рівномірність змін і зростання може бути різною. І часто трапляється так, що, здавалося б, незначні деталі «не підтягнулися» – і людина не справляється.

Відоме “Гроші псують”,  “Не витримав слави” , «Влада згубила»  – це якраз з цієї “опери”.

Але не руйнує і не псує. Протиріччя між новим і старим просто не були вчасно визнані.

Саме тому у щасливих і успішних топ-менеджерів великого бізнесу є психотерапевти, коучи. Тому що це можливість відстежити і вчасно відпрацювати те, що ще не завдало шкоди, а назріває.

Найнебезпечніший стан кризи — це відчай і безсилля. Дуже рекомендую конспект чудової лекції Альфріда Ленгле

Тому, якщо вас настигла життева криза – це можливості, не проблема!

Іноді для вирішення цих питань достатньо коучингу ефективності, а іноді – тільки психотерапія.

Якщо у вас є загальні питання щодо психотерапії – можете пошукати відповіді тут.