Чи простими є питання, чому керівник не хвалить, а підлеглий дурник?
Найчастіші питання в коучингу від співробітників:
- чому керівник мене не хвалить і не визнає досягнення
- чому не піднімають зарплату
Найчастіші питання в коучингу від управлінців:
- компетенції лідера є – а успіху в управлінні немає
- плинність кадрів – не розумію, що не так
- як уникнути співробітників – дурнів (брехунів, дармоїдів)
Інфополе повне порад і технік, як «продавити» ці проблеми. Тренінги, коучинг-сесії, подкасти, книги — варіантів відповідей, порад і технік на цю тему — величезна кількість.
Чи корисні вони?
Так!
Якщо проблема на найпростішому, верхньому поведінковому рівні: просто не знав, не зрозумів, не зробив.
Але якщо проблема повторюється, або зайшла в глибокий кут і починає руйнувати життя, і скільки б ви не читали і не проходили тренінгів, коучингу, нічого не змінюється – швидше за все треба дивитися глибше. Точніше далі – в дитинство.
«Якщо думаєте, що ви вже просвітлені, підіть і проведіть тиждень зі своїми батьками». Духовний наставник Рам Дасс.
Цю ж пораду можна дати щодо самоповаги і самоцінності. Хочете дізнатися, чи любите себе, чи цінуєте, чи поважаєте – підіть і поживіть тиждень зі своїми батьками. Не просто відвідайте їх, а саме поживіть.
Зустріч з батьками автоматично підтягує, пробуджує вашу дитячу частину особистості. Навіть у дорослих людей. Успішних. Самостійних.
І якщо ця дитяча частина не пройшла через добротну прив’язаність (відносини) і настільки ж добротне відділення у відведений для цього період життя (сепарацію) – вона буде проявлятися саме тими реакціями, якими колись навчилася виживати в цій неправильності. Страждати, буянити, надягати маску, закриватися при зустрічі з батьками. А це про багато життя, і далеко не про батьків.
Навіть з такою недорослою особистістю можна бути успішним і реалізованим. Але! Успіх як компенсаторний механізм, або успіх як реалізація дорослості – це два абсолютно різних успіхи.
Напевно ви вже здогадалися, що коли успіх – це компенсація, то ситуація коли керівник не хвалить – це катастрофа.
Похвала – важливий інструмент як виховання, так і мотивації команди. Нею можна дорощувати, а можна і калічити. Наприклад, дуже цікаво питання похвали від начальника розглядається у статті про сумнівні комлименти.
Як ваше дитинство пов’язане з начальником, успіхом на роботі?
Суть правильного дорослішання – це правильна робота з родительскою фігурою.
Родительска фігура – це в дитинстві реальна фігура, а потім – фігура «всемогутнього» в нашій голові. У дитинстві родителі саме так і сприймаються, практично як Бог, як Велетень, і це дуже важливо для виживання: підкорятися, підлаштовуватися, відповідати, подобатися.
Але дуже важливо, щоб родителі потихеньку зменшували цю свою частину в дитині.
Завдання батьків – підготувати дитину до самостійного життя, в якому батьки їй вже не будуть потрібні. Бажаними, улюбленими, але не потрібними. Ні для вирішення проблем, ні для похвали і підтримки, ні для претензій і сварок.
Це процес тривалістю років так в 20 з моменту зачаття.
Але! Збій цього процесу і невиконання цього завдання – підготувати і випустити дитину в емоційно зрілому стані – трапляється з різних причин, але проявляється в тому, що людина в 20, 30, 40, 50 і далі років не може розлучитися з «всесильною» фігурою всередині себе. Ці відносини, на жаль, не корисні. Це або протистояння, або підлабузництво, або ненависть, або гіперконтроль…
Але це підсвідомі процеси, і про них ми дізнаємося тільки з того, як людина будує реальні відносини навколо.
Як правило, фігури в реальності, від яких залежить людина, реанімують модель внутрішніх відносин з Великою фігурою. Начальник, інспектор податкової, суддя і т.д.
Людині здається, що вона реагує, діє в рамках реальних відносин. І не розуміє, чому нічого не виходить, або виходить, але такою ціною, що не витримує. Чому відносини емоційно виснажують…
Не вдаючись у глибини психотерапевтичних теорій, коротко: якщо всередині дитини в дитинстві не були задоволені первинні емоційні потреби, все життя людина буде шукати, чекати і сподіватися, що родители (як реальні, так і ті, в кому вона побачить схожі функції) виконають це завдання. Тому що це величезна порожнеча, яку потрібно заповнити.
Це проявляється в дружбі, в партнерстві, в батьківстві і, звичайно ж, на роботі, в бізнесі. І все псує. Тому що ці відносини мають підтекст…
Варіантів грубо – два. Звичайно їх більше і взагалі ця тема – дуже обширна і ми її освоюємо в групі « Родитель на все 100!»
Перший тип «зламу» дорослішання – застрягнути в дитячій ролі.
Найгірший варіант – повний невдаха в житті.
Іноді така «дитина» може багато досягти за рахунок своєї нещирості, підлаштування, лояльності, конформізму і зручності в тому числі.
Але ось біда – такий тип особистості поєднується з волюнтаристом. Тобто «Старшим», який приймає рішення виходячи з суб’єктивного бажання. Одноосібно. Адже навколо «діти», яким довіряти не можна. Ситуація, коли керівник не хвалить, саме тут чаще всього.
Відповідно ці відносини можуть тривати роками, але рано чи пізно призводять до краху.
І «дитя» на дорогій машині, з розкішним будинком змушене шукати того, до кого пристане.
Але перебудуватися під нового «татуся» дуже важко. Іноді до руйнування.
Про другий варіант поломки і що робити, якщо:
- керівник не хвалить і не визнає досягнення,
- я працюю, а мені не підвищують зарплату
- не щастить з співробітниками – то дурники, то брехуни, то дармоїди – в продовженні.
