Хронічний біль — виснажлива, дратівлива, докорінно змінює життя історія боротьби
Взагалі правильна назва — «Хронічні больові стани», але далі в тексті я використовуватиму звичну назву — «хронічний біль».
За заявою Комітету Інституту медицини (США) з розвитку досліджень, лікування та освіти в галузі болю, 100 млн американців страждають на хронічний біль. Економічні втрати від наслідків цих захворювань оцінюються в 550–600 мільярдів на рік.
Національні інститути охорони здоров’я США на даний час визнають десять видів хронічного болю:
- іфіброміалгія,
- болісні скронево-нижньощелепні розлади,
- хронічний біль у попереку,
- хронічна мігрень,
- хронічний головний біль напруги,
- синдром подразненого кишечника,
- ендометріоз,
- інтерстиціальний цистит/синдром болю в сечовому міхурі,
- вульводинія та
- міалгічний енцефаломієліт/синдром хронічної втоми.
Хронічний біль можє бути одного виду, але частіше зустрічається одночасна наявність декількох видів
Це особливе страждання, оскільки, взаємодіючи, хронічні болі різних видів підсилюють один одного, погіршують психологічний стан і, звичайно ж, призводять до функціональних обмежень.
Хронічний біль перехресного типу (одночасно різні) — це не лише втома, порушення сну, зниження якості життя, це й інвалідністьі, звісно ж, збільшення витрат на лікування.
У науці дедалі більше усвідомлюють, що хронічний біль так важко вилікувати саме тому, що не беруть до уваги факт співіснування кількох видів болю та кількох супутніх захворювань.
У сукупності ці стани дедалі частіше називають хронічними перекриваючимися больовими станами
Вчені та практикуючі фахівці, яки досліджують хронічний біль дійшли висновку, що проблем дві
- Діагностика та лікування хронічного болю не враховують біопсихосоціальні механізми та модель людини
- Хронічний біль не має систематично впровадженої та заснованої на доказах таксономії.
Таксономія — це теорія та практика класифікації й систематизації складноорганізованих об’єктів, явищ або знань, що мають ієрархічну структуру.
Саме ці проблеми спонукали до створення програми ACTTION (Analgesic, Anesthetic, and Addiction Clinical Trial Translations Innovations Opportunities and Networks), в рамках якої було створено засновану на доказах систему класифікації хронічного болю, що отримала назву ACTTION-APS Pain Taxonomy (AAPT).
Незважаючи на таке величезне поширення (у решті країн світу ситуація схожа), хронічний біль залишається недостатньо розпізнаним, недостатньо діагностованим і недостатньо виліковним.
І це дуже дивно на тлі того, наскільки клінічна діагностика в багатьох галузях значно просунулася за останні десятиліття.
Діагностичні технології за 10 років стрімко розвинулися, а діагностика та класифікація больових розладів досягнуто лише обмеженого прогресу.
Коли ви звертаєтеся до лікаря і вказуєте пальцем, де болить, найімовірніше, на вас поширюється принцип «одне захворювання — одне лікування». Пріоритетом стане максимальне усунення симптому.
У більшості випадків лікар не буде:
- шукати додаткові супутні захворювання (за принципом: хронічний біль у ділянці нирки — аналізи показали проблеми з ниркою — починаємо лікування нирки)
- та розділяти біль на складові, згідно з біопсихосоціальним підходом.
Хронічні болі, що перетинаються, — це про те, що виникнення одного болю часто спричиняє виникнення наступного. І така система зустрічається частіше, ніж виникнення та існування одного болю.
Але хронічний біль мають ще одну проблему діагностики
У 2017 році Міжнародна асоціація з вивчення болю (IASP) ввела третій вид джерела болю — ноцицептивний біль.
До цього під час діагностики та лікування оперували такими поняттями:
- ноцицептивний біль — виникає в результаті фактичного або загрозливого ушкодження тканин: м’язів, кісток, шкіри, органів (не нервів). Ураження видиме й фіксоване. Добре купірується НПЗП та звичайними анальгетиками;
- нейропатичний біль — виникає внаслідок ураження або захворювання соматосенсорної нервової системи. Самі нервові волокна або провідні шляхи, які генерують помилкові/спотворені сигнали. Класичні анальгетики неефективні; потрібні антиконвульсанти/антидепресанти
Ноципластичний біль та хронічний біль
IASP визначає ноципластичний біль як «біль, що виникає внаслідок зміненої ноцицепції, незважаючи на відсутність очевидних доказів фактичного або потенційного ушкодження тканин, яке спричиняє активацію периферичних ноцицепторів, або доказів захворювання чи ураження соматосенсорної системи, що викликає біль».
Хронічний біль і головна плутанина
МКХ-11 відніс хронічний біль під кодом MG30 не до симптому, а до окремого діагнозу, розділивши його на види. Це діагностична категорія, що характеризується постійним болем, пов’язаним зі значним емоційним стресом та/або функціональною недієздатністю, який не можна краще пояснити іншим діагнозом. Тобто це діагноз, як він буде вказаний у висновку.
А ноцицептивний, нейропатичний та ноципластичний біль описують механізми виникнення, які можуть співіснувати в однієї й тієї ж людини.
Хронічний біль не дорівнює ноципластичним механізмам
У цьому й полягає проблема: можуть змішуватися як ноцицептивні, так і нейропатичні компоненти.
Завдання діагностики — розкласти хронічні болі по поличках. Це визначає стратегію, тактику лікування та прогноз.
Але це ще не все.
А що ж тут спільного між хронічними болями та психотерапією — про це в наступній статті.
Але це дуже важливо, бо хронічний біль має велику частину участі психикі. Якщо ви підозрюєте, що у вас саме так – звертайтеся на скрінінгову консультацію, і ми спробуємо розробити стратегію подолання саме для вас.
