Нарешті в Україні прийнятий закон, який встановив перелік і ми вже регламентовано знаємо хто є фахівці з психічної допомоги
Це покладе кінець плутанині у термінах та компетенціях.
Незважаючи що багато років в Україні йде підготовка психотерапевтів на базі психологічної освіти, серед людей та і фахівців гуляла впевненість : «Психотерапевтом може бути тільки лікар!».
Так, дійсно у медицині є така назва – лікар-психотерапевт. Але це погіршувало, а не покращувало стан справ.
Для початку важливо розуміти історію: пострадянський простір перейняв і міцно тримається досі за установку – працювати з людиною, яка страждає, має тільки лікар, і він це всі фахівці з психічної допомоги в одному.
Буквально останні кілька років медичний простір розвернувся обличчям до розуміння, що психіка потребує не стільки пігулок, скільки людської уваги.
Звідси друга проблема. Величезна кількість людей, які страждають від неблагополуччя в якійсь сфері життя – фізично здорові. Їхній біль – біль душевний. Але якщо звернення до лікаря-психотерапевта, то це за протоколом спочатку пігулки – потім можливо розмова. Але не системна, а так, один раз на прийомі.
Виникає запитання: чи піде людина, здорова фізично, але яка відчуває проблеми в житті, щоб їх розв’язати, до лікаря? За пігулками? Ви зустрічали лікаря, який буде з вами раз на тиждень говорити по 60 хвилин?
Але медицина прекрасно знає про таку необхідність.
Тому й стали виникати консенсуси:
- швидка допідготовка лікаря і додавання слова – “психолог”.
- Трохи триваліша допідготовка лікаря і додавання слова “психотерапевт”.
Так, фахівці з психічної допомоги стали різними, але це всього лише консенсус, необхідний для приміряння пострадянського простору до європейської реальності.
У Європейській реальності психотерапевт – це знання методик розмовного впливу на глибокому рівні і низка вимог до особистості психотерапевта
Саме пострадянська медична школа, яка все ж таки хотіла залишити тільки медикаментозний вплив на душевні страждання, породила стільки дивних словосполучень зі словом психолог і психотерапевт.
Але реальність усе розставила на свої місця. Душа людини настільки складна і тонка, що без спеціальних глибоких знань лізти в неї небезпечно як для стражденного, так і для того, хто допомагає. І саме ці тонкощі протягом століть вивчає європейська психотерапевтична наука.
Більш того, варіанти допомоги залежать від глибини та мети, особливостей людини, типу проблеми і тому неминуче, що фахівці з психічної допомоги – це широкий перелік відів.
Це і психологи з базовою освітою, та певною конкретною темою домовоги.
Це і психологі, яки працюють в медичної сфері і допомагають саме хворим людям.
Це і соціальні працівники.
Це і окрема тема реабілітації.
І це все відповідні спеціалізовані знання, яки важко втиснути у одного фахівця.
А європейські та американські школи психотерапії – це 4-6 років навчання за чималі гроші. Навіщо це лікарю з 7-9 роками медичного навчання? Як можна поєднати два настільки складних та об’ємних напрямки: медицина з її величезними каталогами медикаментів та їхнього застосування, та розмовну психотерапію з не менш складними практиками та навичками?
Саме тому слово “психотерапевт” у нашій країні дедалі більше й більше застосовується в міжнародному його розумінні і стає важливим здобуттям переліку таких професій як фахівці з психічної допомоги.
Але тут виникає інше питання. Що означає “метод психотерапії”? Скільки їх і як обрати для себе?
Про це – детальнійше у цієї статті.
