Час летить, життя проходить повз

Одні з найсумніших відчуттів — це відчуття, що час летить, а ти ніяк не можеш вловити його ритм, або відчуття, що життя проходить, а ти чекаєш, коли почнеш жити

Хтось каже, що це усвідомлення мотивує. Хтось називає це екзистенційною кризою. Але я пропоную подивитися на ці два феномени: «час летить» і «життя проходить повз» з точки зору нейронауки.

Хоча почати правильніше з фізики.

Так, питання часу цікавлять людину з давніх-давен: Хронос — мабуть, наймогутніша і найжахливіша постать міфології. Філософи всіх часів намагаються зрозуміти суть часу і швидкоплинність життя.

Але як на мене, Ейнштейн зумів наблизитися до практичного розуміння часу найближче.

Час летить – а Ейнштейн запевняє, що все відносно

1. Чим швидше рухається об’єкт, тим повільніше для нього тече час відносно нерухомого спостерігача. А якби об’єкт міг рухатися зі швидкістю світла, час для нього зупинився б!!

2. Час тече повільніше в сильних гравітаційних полях.

3. Події, які відбуваються одночасно для одного спостерігача, можуть відбуватися в різний час для іншого, якщо той перебуває в русі.

На цих постулатах побудовані дві теорії відносності: Спеціальна та Загальна.

До чого тут це до цілком практичної проблеми «мені ні на що не вистачає часу, а час летить просто»?

Згадайте, що пропонують коучі та тренінги, якщо ви скаржитеся на брак часу?

Техніки та навички, які виходять з того, що секунда однакова завжди і для всіх. Що час є об’єктивним. І що людині потрібно просто як слід організуватися.

А наука дуже сумнівається в цьому.

Час летить, а ще й відносно. Чи знаєте ви, що, наприклад, супутники GPS, які рухаються з величезною швидкістю, просто брехали б нам про місцезнаходження, якби інженери щодня не коригували їхню роботу за формулами Ейнштейна. Оскільки час усередині супутників йде швидше за наш, і годинники показують розбіжність.

Ейнштейн зазначав, що «простір і час є принципами нашого мислення, а не умовами, в яких ми живемо», підкреслюючи суб’єктивність сприйняття Всесвіту

А що з суб’єктивним сприйняттям «час летить»: чи робимо ми посилання в нашому танці з часом на відносність

Ейнштейн буквально спантеличив нейробіологів своєю фразою: «Година з красивою дівчиною здається хвилиною. Хвилина на гарячій плиті — вічністю. Ось вам і відносність».

Ейнштейн геніально передбачив майбутнє відкриття нейробіологів щодо способу сприйняття часу мозком.

Так, у медицині сприйняття часу давно вважається об’єктивним діагностичним інструментом.

• Наприклад, те, як людина відчуває час — уповільненим чи прискореним — є маркером психічного благополуччя, рівня стресу.
• Спотворення відчуття часу часто слугує раннім маркером нейродегенеративних змін

Але точного розуміння, чому для одних людей час летить, а для інших тягнеться, не було до низки наукових відкриттів.
І почалося все з очей.

Зорова система багата на ілюзії, і саме вони натолкнули на ідею про якийсь суб’єктивний, нейронний механізм сприйняття часу, або навіть його корекції

Хочете побачити це на практиці самі?

Подивіться собі в очі у дзеркалі й переміщайте точку фокусування так, щоб спочатку дивитися на праве око, потім на ліве, і навпаки. Вашим очам потрібно десятки мілісекунд, щоб здійснити рух з одного положення в інше — але ось у чому загадка: ви ніколи не бачите, як рухаються ваші власні очі.

Що відбувається з проміжками часу, поки ваші очі рухаються? Чому ваш мозок не звертає уваги на невеликі перерви у візуальній інформації?

Ось ці питання підштовхнули дослідників до більш ретельного вивчення того, що в цей момент відбувається, куди подівся цей відрізок часу, коли ви переводите очі. Якщо цікаво про інші дослідження — можна почитати тут

Якщо коротко, то висновки досліджень про ілюзії часу такі

Суб’єктивно відчуття тривалості часу збільшується під час руху. Можна зробити висовок – що час летить, коли нема руху у житті.

Суб’єктивно час відчувається як розтягнутий, коли послідовність стимулів – складна. Висновок – час летить, якщо все дуже просто.

Це привело дослідників до думки про те, що мозок оцінює час на основі кількості «подій», що відбуваються. Тобто якщо подій багато і вони складні – мозок інтерпретує час як тривалий.

Також було відзначено, що спостереження за великими, яскравими та численними стимулами сприймається мозком суб’єктивно як такі, що мають велику тривалість. Висновок: час летить – якщо події занадто дрібні та сірі.

Одне з нещодавніх припущень нейробіологів щодо часу: кодування стимулу вимагає певного обсягу нейронної енергії. І саме обсяг поглиненої енергії визначає, як суб’єктивно сприймається час: багато енергії — довго. Мало енергії — швидко.

Висновок простий: час летить, якщо ви не напружуєте мозок!

Наступний цікавий і важливий момент: якщо спостерігати один і той самий стимул багаторазово, то спочатку час суб’єктивно минає довго, а потім — все менше й менше.

Важливе розуміння: повторне пред’явлення стимулу дає ефективніше кодування в нейронній мережі, що забезпечує нижчі метаболічні витрати. А ми пам’ятаємо, що суб’єктивне відчуття часу пов’язане з витраченою енергією.

Те саме стосується спостереження за нестандартним, незнайомим стимулом – він суб’єктивно оцінюється як такий, що тривав довше, ніж інші стимули.

Ще трохи про рівень передбачуваності.

Подивіться уважно на наступні стимули
1-1-1-1-1-1-1
Помітили, що перший ви пройшли повільніше, а решта – пролетіли?
А тепер
2-3-4-5-6-7
Те саме.

Якщо щось передбачуване – суб’єктивно ви відчуваєте, що час проходить швидше.

Взаємозв’язок часу та пам’яті: вважається, що під час страшної події мигдалеподібне тіло сприяє формуванню більш щільної, ніж зазвичай, пам’яті. Таким чином, страшні події асоціюються з щільними спогадами, і чим більше спогадів у людини про подію, тим більше вона інтерпретується як тривала.

Що ці дослідження дають нам щодо відчуття «час летить»

Ці експерименти надають переконливі докази того, що час не є єдиним цілим і чимось об’єктивним.

Наше суб’єктивне відчуття часу залежить від різноманітних і розгалужених нейронних механізмів.

Які висновки можна зробити з цих нудних наукових даних?

Хочу повернутися до Ейнштейна
«Час прискорюється, коли розум передбачає. Час сповільнюється, коли розум дивується. Той, хто хоче прожити довге життя, повинен дивуватися щодня».

Я не зможу краще висловити концепцію протистояння швидкоплинності часу.

Звичайно ж, коли час летить, то й життя проходить швидше і часто начебто повз.

Але сама проблема і відчуття «життя проходить повз» — це більше екзистенційна проблема невключеності в життя. Це більше про заборони, комплекси та внутрішні гальма. Це класичний запит на терапію.

Тоді як «час летить» — це про брак яскравих, нових вражень, завдань та експансії, що можна спробувати виправити через гармонізацію сфер життя — наприклад, у групі «Лови Баланс».