Одні з найсумніших відчуттів – це відчуття, що час летить, а ти ніяк не можеш вловити його ритм, або відчуття, що життя проходить, а ти чекаєш, коли почнеш жити
Хтось каже, що це усвідомлення мотивує. Хтось називає це екзистенційною кризою. Але я пропоную подивитися на ці два феномени: «час летить» і «життя проходить повз» з точки зору нейронауки.
Хоча почати правильніше з фізики.
Так, питання часу цікавлять людину з давніх-давен: Хронос — мабуть, наймогутніша і найжахливіша постать міфології. Філософи всіх часів намагаються зрозуміти суть часу і швидкоплинність життя.
Але як на мене, Ейнштейн зумів наблизитися до практичного розуміння часу найближче.
Час летить – а Ейнштейн запевняє, що все відносно і доводить це у теорії відносності
Ці теорії цікаві і складні, але ми про психотерапію і дуже часту скаргу « час летить шалено, мені ні на що не вистачає».
Коучі мають великій арсенал технік для тих, хто скаржитеся на брак часу:
- Метод «Помодоро»
- Матриця Ейзенхауера
- Тайм-боксинг
- Правило 1–3–5
- Французький сніданок
- Метод «швейцарського сиру»
Але всі вони виходять з того, що секунда однакова завжди і для всіх. Що час є об’єктивним. І що людині потрібно просто як слід організуватися.
А наука дуже сумнівається в цьому.
Час летить, але це не об’єктивно для кожного
Чи знаєте ви, що, наприклад, супутники GPS, які рухаються з величезною швидкістю, просто брехали б нам про місцезнаходження, якби інженери щодня не коригували їхню роботу за формулами Ейнштейна. Оскільки час усередині супутників йде швидше за наш, і годинники показують розбіжність.
Ейнштейн зазначав, що «простір і час є принципами нашого мислення, а не умовами, в яких ми живемо», підкреслюючи суб’єктивність сприйняття Всесвіту
Час летить, або час тягнеться – це суб’єктивне сприйняття
Ейнштейн буквально спантеличив нейробіологів своєю фразою:
«Година з красивою дівчиною здається хвилиною. Хвилина на гарячій плиті — вічністю. Ось вам і відносність».
Ейнштейн геніально передбачив майбутнє відкриття нейробіологів щодо способу сприйняття часу мозком.
Так, у медицині сприйняття часу давно вважається об’єктивним діагностичним інструментом.
- Наприклад, те, як людина відчуває час — уповільненим чи прискореним — є маркером психічного благополуччя, рівня стресу.
- Спотворення відчуття часу часто слугує раннім маркером нейродегенеративних змін.
Але точного розуміння, чому для одних людей час летить, а для інших тягнеться, не було до низки наукових відкриттів
І почалося все з очей.
Зорова система багата на ілюзії, і саме вони натолкнули на ідею про якийсь суб’єктивний, нейронний механізм сприйняття часу, або навіть його корекції.
Хочете побачити це на практиці самі?
Подивіться собі в очі у дзеркалі й переміщайте точку фокусування так, щоб спочатку дивитися на праве око, потім на ліве, і навпаки. Вашим очам потрібно десятки мілісекунд, щоб здійснити рух з одного положення в інше — але ось у чому загадка: ви ніколи не бачите, як рухаються ваші власні очі.
Що відбувається з проміжками часу, поки ваші очі рухаються? Чому ваш мозок не звертає уваги на невеликі перерви у візуальній інформації?
Ось ці питання підштовхнули дослідників до більш ретельного вивчення того, що в цей момент відбувається, куди подівся цей відрізок часу, коли ви переводите очі. Якщо цікаво про інші дослідження — можна почитати тут.
Якщо коротко, то висновки досліджень про ілюзії часу такі
Суб’єктивно відчуття тривалості часу збільшується під час руху. Можна зробити висовок – що час летить, коли нема руху у житті.
Суб’єктивно час відчувається як розтягнутий, коли послідовність стимулів – складна. Висновок – час летить, якщо все дуже просто.
Це привело дослідників до думки про те, що мозок оцінює час на основі кількості «подій», що відбуваються
Тобто якщо подій багато і вони складні – мозок інтерпретує час як тривалий.
Також було відзначено, що спостереження за великими, яскравими та численними стимулами сприймається мозком суб’єктивно як такі, що мають велику тривалість.
Висновок: час летить – якщо події занадто дрібні та сірі
Одне з нещодавніх припущень нейробіологів щодо часу: кодування стимулу вимагає певного обсягу нейронної енергії. І саме обсяг поглиненої енергії визначає, як суб’єктивно сприймається час: багато енергії — довго. Мало енергії — швидко.
Висновок простий: час летить, якщо ви не напружуєте мозок
Наступний цікавий і важливий момент: якщо спостерігати один і той самий стимул багаторазово, то спочатку час суб’єктивно минає довго, а потім — все менше й менше.
Важливе розуміння: повторне пред’явлення стимулу дає ефективніше кодування в нейронній мережі, що забезпечує нижчі метаболічні витрати. А ми пам’ятаємо, що суб’єктивне відчуття часу пов’язане з витраченою енергією.
Те саме стосується спостереження за нестандартним, незнайомим стимулом – він суб’єктивно оцінюється як такий, що тривав довше, ніж інші стимули.
Ще трохи про рівень передбачуваності.
Подивіться уважно на наступні стимули
1-1-1-1-1-1-1
Помітили, що перший ви пройшли повільніше, а решта – пролетіли?
А тепер
2-3-4-5-6-7
Те саме.
Якщо щось передбачуване – суб’єктивно ви відчуваєте, що реально час летить
Взаємозв’язок часу та пам’яті: вважається, що під час страшної події мигдалеподібне тіло сприяє формуванню більш щільної, ніж зазвичай, пам’яті.
Таким чином, страшні події асоціюються з щільними спогадами, і чим більше спогадів у людини про подію, тим більше вона інтерпретується як тривала.
Що ці дослідження дають нам щодо відчуття “час летить”
Ці експерименти надають переконливі докази того, що час не є єдиним цілим і чимось об’єктивним.
Наше суб’єктивне відчуття часу залежить від різноманітних і розгалужених нейронних механізмів.
Які висновки можна зробити з цих нудних наукових даних?
Хочу повернутися до Ейнштейна
«Час прискорюється, коли розум передбачає. Час сповільнюється, коли розум дивується. Той, хто хоче прожити довге життя, повинен дивуватися щодня».
Я не зможу краще висловити концепцію протистояння швидкоплинності часу.
Наскільки однозначною є кореляція, що якщо час летить, то й життя проходить повз
Якщо спиратися на вищезгадані дослідження, то саме вони пояснюють швидкість сприйняття часу тим, що життя бідне на події, враження, завдання для мозкової діяльності.
Але у відчутті, що життя проходить повз, може бути й своя основа
Екзистенційна криза та відчуття, що життя проходить повз
Втрата сенсу, нерозуміння своїх справжніх цілей, зміна ролей або вікові зміни. Стійке відчуття порожнечі навіть за умови зовнішньої стабільності
Життя проходить повз і синдром упущеної вигоди (FoMO)
Страх пропустити щось цікаве (Fear of missing out, FoMO) — страх пропустити цікаву або важливу подію. Часто провокується соціальними мережами, хоча спочатку цей термін ввів американський венчурний капіталіст Патрік Макгікінс у 2004 році. У цьому випадку для 56% людей їхнє життя проходить повз, оскільки справжнє життя є у когось іншого, за ким вони судорожно стежать.
Часто відчуття, що життя проходить повз, зумовлене захисною дисоціацією від реальності
Людина механічно виконує рутинні справи, «вимикає» емоції та несвідомо ігнорує своє справжнє життя. Це варіант людей, які живуть життям на догоду чужим очікуванням або сценаріям, коли людина роками робить те, що «треба», а не те, чого хоче сама.
Ці питання – класичний запит на терапію.
Тоді як «час летить» — це про брак яскравих, нових вражень, завдань та експансії, що можна спробувати виправити через гармонізацію сфер життя — наприклад, у групі «Лови Баланс».
