Стресуємо, але не визнаємо ?
Сухі цифри досліджень, представлені на 65-й Щорічній сесії вчених (65th Annual Scientific Session) Американського коледжу кардіологів (American College of Cardiology’s), що відбулася у Вашингтоні, США: підвищена активність зон головного мозку, що обробляють стрес, призводить до підвищення ризику розвитку серцево-судинних захворювань у 14 разів. У 35% учасників з високим рівнем активності центрів стресу головного мозку впродовж 5 років подальшого спостереження діагностовано захворювання серця і судин аж до інфарктів та інсультів.
Інфаркт та інсульт — бич людей типу А — вибухових і тих, хто вічно нервує.
Вчені побачили чітку кореляцію, але пояснити хімію процесу не змогли, в чому чесно зізналися. Але мене здивувало, що шукали саме формулу хімічних змін.
Але ж є просте механічне пояснення, відоме вже дуже давно. У 1980-ті роки було завершено 70-річне Фремінгемське дослідження. Воно було присвячене причинам серцево-судинних захворювань, але попутно вивчалося і питання про кореляцію розміру легень із тривалістю життя. Було зібрано дані про 5200 людей.
Висновок був несподіваним — чим більший об’єм легень — тим більша тривалість життя.
Але чому об’єм легень різний?
1. Кров, що циркулює в наших артеріях і венах, здійснює повний цикл за одну хвилину. Через систему кровообігу за добу прокачується в середньому 9 тисяч літрів крові. Тільки так відбувається постачання клітин киснем і видалення з них відходів.
2 .Швидкість і сила потоку залежить від тиску в грудній порожнині. Вдих — від’ємний тиск допомагає припливу крові до серця, видих — кров знову спрямовується від серця до периферії тіла і до легень. Це схоже на припливи й відливи в океані.
3. Тиск у грудній клітці створює діафрагма — м’яз, розташований під легенями, що має форму парасольки. Під час видиху діафрагма піднімається, що зменшує об’єм легень, а під час вдиху опускається, за рахунок чого легені розширюються. Цей рух вгору і вниз відбувається приблизно 50 тисяч разів на день!!!.
Давно помічено, що сучасна людина дай боже щоб використовувала 10 відсотків амплітуди руху діафрагми.
Це створює навантаження на серце, підвищує артеріальний тиск і спричиняє низку проблем кровообігу. А сучасна людина — це людина страху.
Як стрес впливає на діафрагму:
- стресовий вплив призводить до затвердіння, скручування і ніби «бетонізації» будь-яких м’язів і фасцій, зокрема й діафрагми.
- Крім того, дихальні центри під час стресу не використовуються так, як задумано природою (сильне фізичне навантаження, крик), — діафрагма отримує заплутані сигнали і… спазмується.
З цієї причини діафрагму іноді називають «другим серцем», оскільки вона не просто працює у своєму власному ритмі, а й впливає на силу серцебиття. Якщо задіяти від 50 до 70 відсотків можливостей діафрагми, це знизить навантаження на серце й дасть змогу організму функціонувати з вражаючою ефективністю, допоможе стабілізувати тиск і, звісно ж, поліпшить головне завдання дихання — життєздатність клітин і тканин.
Як допомогти своїй діафрагмі?
Сьогодні з цим питанням вам допоможуть фахівці-реабілітологи, які працюють у техніці міо-фасціального релізу (список таких фахівців точно є в школі «Реабілітолог»). Інструктори з дихання обов’язково приділяють цій роботі багато часу й уваги. Слава Богу — у нас є багато фахівців. Кінезіологи так само в темі. До речі, вони ще й перевірять іннервацію діафрагми — компресія шийного відділу чи зсув хребця призводить до защемлення діафрагмального нерва з одного чи іншого боку, що призводить до порушення в роботі лівої чи правої половини купола.
На жаль, від офіційної медицини ви поки що нічого не отримаєте — вона поки що заплуталася в дослідженнях.
Механіка #дихання і проблеми з #серцем: їх точно об’єднує #стрес.
RU
Стрессуем — рискуем.
Стресуем, но не признаем ?
Сухие цифры исследований, представленные на 65-й Ежегодной сессии ученых (65th Annual Scientific Session) Американского колледжа кардиологов (American College of Cardiology’s), состоявшейся в Вашингтоне, США: повышенная активность зон головного мозга, обрабатывающих стресс, приводит к повышению риска развития сердечно-сосудистых заболеваний в 14 раз. У 35% участников с высоким уровнем активности центров стресса головного мозга в течение 5 лет последующего наблюдения диагностированы заболевания сердца и сосудов вплоть до инфарктов и инсультов.
Инфаркт и инсульт — бич людей типа А — взрывных и вечно нервничающих.
Ученые увидели четкую корреляцию, но объяснить химию процесса не смогли, в чем честно признались. Но меня удивило, что искали именно формулу химических изменений.
А ведь есть простое механическое объяснение, известное уже очень давно. В 1980-е годы было завершено 70-летнее Фремингемское исследование. Оно было посвящено причинам сердечно-сосудистых заболеваний, но попутно изучался и вопрос о корреляции размера легких с продолжительностью жизни. Были собраны данные о 5200 людях. Вывод был неожиданным — чем больше объем легких — тем больше продолжительность жизни.
Но почему объем легких разный?
1. кровь, циркулирующая в наших артериях и венах, совершает полный цикл за одну минуту. Через систему кровообращения за сутки прокачивается в среднем 9 тысяч литров крови. Только так происходит снабжение клеток кислородом и удаление из них отходов.
2 Скорость и сила потока зависит от давления в грудной полости. Вдох — отрицательное давление помогает притоку крови к сердцу, выдох — кровь снова устремляется от сердца к периферии тела и к легким. Это похоже на приливы и отливы в океане.
3. Давление в грудной клетке создает диафрагма — мышца, расположенная под легкими, имеющая форму зонтика. Во время выдоха диафрагма поднимается, что уменьшает объем легких, а во время вдоха опускается, за счет чего легкие расширяются. Это движение вверх и вниз происходит примерно 50 тысяч раз в день!!!.
Давно замечено, что современный человек дай бог чтобы использовал 10 процентов амплитуды движения диафрагмы.
Это создает нагрузку на сердце, повышает артериальное давление и вызывает ряд проблем кровообращения. А современный человек — это человек страха.
Как стресс влияет на диафрагму: стрессовое воздействие приводит к затвердеванию, скручиванию и как бы «бетонизации» любых мышц и фасций, в том числе и диафрагмы. Кроме того, дыхательные центры во время стресса не используются так, как задумано природой (сильная физическая нагрузка, крик), — диафрагма получает запутанные сигналы и… спазмируется.
По этой причине диафрагму иногда называют «вторым сердцем», поскольку она не просто работает в своем собственном ритме, но и влияет на силу сердцебиения. Если задействовать от 50 до 70 процентов возможностей диафрагмы, это снизит нагрузку на сердце и позволит организму функционировать с поразительной эффективностью, поможет стабилизировать давление и, конечно же, улучшит главную задачу дыхания — жизнеспособность клеток и тканей.
Как помочь своей диафрагме?
Сегодня с этим вопросом вам помогут специалисты реабилитологи, которые работают в технике мио-фасциального релиза (список таких специалистов точно есть в школе «Реабилитолог»). Инструкторы по дыханию обязательно уделяют этой работе много времени и внимания. Слава Богу — у нас есть много специалистов. Кинезиологи так же в теме. Кстати, они еще и проверят иннервацию диафрагмы — компрессия шейного отдела или смещение позвонка приводит к защемлению диафрагмального нерва с одной или другой стороны, что приводит к нарушению в работе левой или правой половины купола.
К сожалению, от официальной медицины вы пока что ничего не получите — она пока что запуталась в исследованиях.