UK
ЛГБТ, як тема, періодично спливає в роботі з клієнтами і загалом нейтральна для мене.
Але за останні дні я зазнала шоку, читаючи гнівні відгуки людей на мою фразу про те, що діти і підлітки не готові до нав’язуваної суспільством «свободи гендерного вибору»…
Мене ці нападки не похитнули, але стало очевидно, що тема для багатьох попсова, але важливого питання не поставлено й не осмислено.
Чи є небезпека для дітей і підлітків у нав’язуваній пропаганді вільного гендерного вибору?
Право вибрати свою гендерну приналежність… Звучить прогресивно, демократично і заманливо. Для дорослої людини. Але чи право це, по відношенню до НЕ дорослої людини?
Ключовим у спровокованому скандалі було слово «нав’язування». Мовляв, ми ж не кажемо, будь таким, або будь як ми, ми лише вимагаємо визнати це право. Право бути геєм, лесбійкою, бісексуалом і трансгендером. Нейтрально, правда?
Але давайте подивимося на таку невимогливу пропозицію, з точки зору особливостей дитячої психіки.
Оскільки наводити приклади клієнтів неможливо, не наразивши їх на ризик впізнаваності, наведу випадки з соц.мереж.
Мама 4-х річного хлопчика розповідає про скандальне відрахування її дитини з дитячого садка в одному з містечок Англії за протест проти наступного. Діткам влаштували фотосесію весільних церемоній і жартома грали весілля. Її сина одружили з хлопчиком і пояснили йому, що так, хлопчики можуть одружуватися і з дівчатками, і з хлопчиками. Обурена мама зажадала звільнення виховательки, у відповідь їй запропонували забрати дитину «за нетерпимість до прав і свобод»…
Що таке право вибору дитини?
«Право — … підстави, здібності, можливості зробити щось, щось використовувати, мати»
«Вибір — прийняття ким-небудь одного рішення з наявної безлічі варіантів».
Що таке право вибору дитини?
Застосуємо це до хлопчика 4-х років. Особливості розвитку мозку цього віку виключають абстрактно-логічне мислення. Критичність відсутня. Основний механізм пристосування до світу — наслідування значимого дорослого. Тобто дитина цього віку орієнтована на дорослого: вона хоче йому подобатися, хоче бути схожою на нього і тому копіює. Це інстинктивні речі. І нехай вас не збиває з пантелику примхливість і норовливість дитини. Це про інше.
Важливо пам’ятати, що саме у віці до 5-7 років формуються засадничі здібності та прихильності, моделі поведінки, що несвідомо керуватимуть тривалий час, а можливо й завжди. І навіть тоді, коли дитина вже виросла і може прийняти інше рішення, «Але щось не дає…».
Що саме і як дитина копіює? Поведінку батьків і важливих для неї дорослих між собою і стосовно самої дитини. Вбирає як губка і вбудовує у свій внутрішній світ як єдину правильну поведінку.
Підсилює ефект і прагнення (теж інстинктивне) бути прийнятим, догодити — це частина інстинкту виживання.
Тому вибору тут немає, і бути не може фізіологічно!
Далі. Кожному віку відповідає певна діяльність, до якої мозок уже готовий, і тому саме ця діяльність і дасть максимальний поштовх розвитку.
У 4 роки це рольова гра. І тут не все так просто. Дуже важливо, з ким і про що дитина грає, оскільки через гру дитина ніби виймає з глибин психіки зародки різних життєвих ідентичностей і ролей. Якщо дитині нічого не нав’язувати, вибирати вона обиратиме ігри, які максимально розвивають усі функції людини, що росте. Запропонуй дорослий дитині гру, що суперечить її фізіології та устрою: наприклад, поїдання камінців, або хто довше дихати не зможе, в дитині це викличе суперечливі почуття: начебто і дорослий запропонував (а для дитини це всемогутній велетень, якому вона довіряє), але якось дивно і некомфортно.
Гра в маму й тата хлопчика з хлопчиком, звісно ж, прийметься від значущого дорослого за «так і має бути».
Але статева поведінка та ідентифікація статевої ролі «прошиті» генетично, і культурально закладені в підсвідомі механізми.
Тому протиріччя не уникнути. А будь-яка суперечність, якщо вона не вирішується дитиною, викликає напругу. Але свідомої напруги ще бути не може, а от яким механізмом запакується підсвідоме — залежить від дуже багато чого і суворо індивідуально. Далі — як вийде: для одного пройде безслідно, для іншого буде джерелом проблем. І тут важливо пам’ятати, що психіка дитини дуже реалістична, спрощена і «монтаж» висновків непередбачуваний.
Чи можна говорити про право вибору дитини? Тобто про усвідомлену оцінку пропонованих варіантів з усіх точок зору і вибір комфортного для себе варіанту?
НІ.
А як же підлітки? Дорослі ж уже! На жаль, там ще все гірше, але про це в наступній статті.
ЛГБТ, как тема, периодически всплывает в работе с клиентами и в общем-то, нейтральна для меня.
Но за последние дни я испытала шок, читая гневные отзывы людей на мою фразу о том, что дети и подростки не готовы к навязываемой обществом «свободе гендерного выбора»…
Меня эти нападки не пошатнули, но стало очевидно, что тема для многих попсовая, но важный вопрос не задан и не осмыслен.
Есть ли опасность для детей и подростков в навязываемой пропаганде свободного гендерного выбора?
Право выбрать свою гендерную принадлежность… Звучит прогрессивно, демократично и заманчиво. Для взрослого человека. Но право ли это, по отношению к НЕ взрослому человеку?
Ключевым в спровоцированном скандале было слово «навязывание». Мол, мы же не говорим, будь таким, или будь как мы, мы лишь требуем признать это право. Право быть геем, лесбиянкой, бисексуалом и трансгендером. Нейтрально, правда?
Но давайте посмотрим на такое нетребовательное предложение, с точки зрения особенностей детской психики.
Поскольку приводить примеры клиентов не возможно, не подвергнув их риску узнаваемости, приведу случаи из соц.сетей.
Мама 4-х летнего мальчика рассказывает о скандальном отчислении ее ребенка из детского сада в одном из городков Англии за протест против следующего. Деткам устроили фотосессию свадебных церемоний и в шутку играли свадьбы. Ее сына поженили с мальчиком и объяснили ему, что да, мальчики могут жениться и на девочках и на мальчиках. Возмущенная мама потребовала увольнения воспитательницы, в ответ ей предложили забрать ребенка «за нетерпимость к правам и свободам»…
Что такое право выбора?
«Право — … основания, способности, возможности сделать что-то, что-то использовать, иметь»
«Выбор — принятие кем-либо одного решения из имеющегося множества вариантов».
Что такое право выбора ребенка?
Применим это к мальчику 4-х лет. Особенности развития мозга данного возраста исключают абстрактно-логическое мышление. Критичность отсутствует. Основной механизм приспособления к миру – подражание значимому взрослому. Т.е. ребенок данного возраста ориентирован на взрослого: он хочет ему нравится, хочет походить на него и потому копирует. Это инстинктивные вещи. И пусть вас не сбивает с толку капризность и строптивость ребенка. Это о другом.
Важно помнить, что именно в возрасте до 5-7 лет формируются основополагающие способности и приверженности, модели поведения, которые будут бессознательно рулить долгое время, а возможно и всегда. И даже тогда, когда ребенок уже вырос и может принять иное решение, «Но что-то не дает…».
Что именно и как ребенок копирует? Поведение родителей и важных для него взрослых между собой и по отношению к самому ребенку. Впитывает как губка и встраивает в свой внутренний мир как единственное правильное поведение.
Усиливает эффект и стремление (тоже инстинктивное) быть принятым, угодить — это часть инстинкта выживания.
Поэтому выбора тут нет, и быть не может физиологически!
Далее. Каждому возрасту соответствует определённая деятельность, к которой мозг уже готов, и потому именно эта деятельность и даст максимальный толчок развития.
В 4 года это ролевая игра. И тут не все так просто. Очень важно, с кем и про что ребенок играет, поскольку через игру ребенок как бы вынимает из глубин психики зародыши разных жизненных идентичностей и ролей. Если ребенку ничего не навязывать, выбирать он будет игры, максимально развивающие все функции растущего человечка. Предложи взрослый ребенку игру, противоречащую его физиологии и устройству: например поедание камешков, или кто дольше дышать не сможет, в ребенке это произведет противоречивые чувства: вроде бы и взрослый предложил (а для ребенка это всемогущий великан, которому он доверяет), но как-то странно и некомфортно. Игра в маму и папу мальчика с мальчиком, конечно же примется от значимого взрослого за «так и должно быть».
Но половое поведение и идентификация половой роли «прошито» генетически, и культурально заложено в подсознательные механизмы.
Потому противоречия не избежать. А любое противоречие, если оно не разрешается ребенком, вызывает напряжение. Но сознательного напряжения еще быть не может, а вот каким механизмом запакуется подсознательное — зависит от очень много и строго индивидуально. Далее — как получиться: для одного пройдет бесследно, для другого будет источником проблем. И тут важно помнить, что психика ребенка очень реалистична, упрощена и «монтаж» выводов непредсказуем.
Можно ли говорить о праве выбора ребенка ? Т.е. об осознанной оценке предлагаемых вариантов со всех точек зрения и выборе комфортного для себя варианта?
НЕТ.
А как же подростки? Взрослые же уже! Увы, там еще все хуже, но об этом в следующей статье.