UK RU ⇓
А ви пам’ятаєте про те хороше, що є у вас? Користуєтеся цим? Учора проводила групу екстреної допомоги — опрацьовували травматичний досвід. І помітила дуже важливу річ.
Було помітно, як важко деяким учасникам контактувати зі своїми хорошими спогадами.
Відповіді були схожими «класне в мене дитинство було, а згадати не можу нічого конкретного». «ну щось нічого не згадалося»… «почала згадувати хороше, а потім так погано стало…»
Зараз не про випадки, коли спогади дитинства заблоковані.
Зараз про ситуацію, яка викликана війною. Вона дуже логічна, але небезбечна для здоров,я. .
Людина так влаштована, що її виживання залежить від уміння вчасно визначити загрозу. Тому ми заточені насамперед мінуси помічати. Приділяти їм час, надавати значення. У стані загрози такого рівня, як у нас, в Ізраїлі (у групі є учасники з Ізраїлю), ця наша особливість вмикається на повну. І затьмарює собою все інше. Але це не тільки когнетивне й емоційне ставлення до поганого, зацикленість. Важливо пам’ятати, що це ще й відповідний гормональний фон. Поганої якості. За хроніфікації — руйнівної якості.
Тому вкрай важливо вміти діставати позитивні, теплі спогади. Контактувати з ними, насолоджуватися. У минулому величезна кількість ресурсу!
І коли ви відчуваєте гарні емоції — це вже зовсім інший горомнальний фон!
Щоразу розчулююся, коли бачу, як люди офігівають, доторкнувшись до позитиву ВНУТРІ себе!!!
Саме тому, початок опрацювання травми — це зіткнення з хорошим. Якщо не знаєте як — приходьте в групу «Відіхаємо»! Окрім технік дихання ВВМ, періодично ми опрацьовуватимемо травматичний досвід за допомогою протоколу PIPA (Professional Intervention Program for Adversity).
RU
А вы помните о том хорошем, что есть у вас? Пользуетесь этим? Вчера проводила группу экстренной помощи — прорабатывали травматический опыт. И заметила очень важную вещь.
Было заметно, как тяжело некоторым участникам контактировать со своими хорошими воспоминаниями.
Ответы были похожими «классное у меня детство было, а вспомнить не могу ничего конкретного». «ну что -то ничего не вспомнилось»… «начала вспоминать хорошее, а потом так плохо стало…»
Сейчас не о случаях, когда воспоминания детства заблокированы. Сейчас об очень логичной происходящему ситуации.
Человек так устроен, что его выживаемость зависит от умения вовремя определить угрозу. Поэтому мы заточены первым делом минусы замечать. Уделять им время, придавать значения. В состоянии угрозы такого уровня как у нас, в Израиле (в группе есть участники из Израиля) эта наша особенность включается по полной. И затмевает собой все остальное. Но это не только когнетивное и эмоциональное отношение к плохому, зацикленность. Важно помнить, что это еще и соотвтесвующий гормональный фон. Плохого качества. При хронификации разрушающего качества.
Поэтому крайне важно уметь доставать позитивные, теплые воспомиания. Контактировать с ними, наслаждаться. В прошлом огромное количества ресурса.
Каждый раз с умиляюсь, когда вижу, как люди офигевают, соприкоснувшись с позитивом ВНУТРИ себя!!!
Именно поэтому, начало проработки травмы — это сопрокосновение с хорошим. Если не знаете как — приходите в группу «Видихаем»! Кроме техник дыхания ВВМ, периодически мы будем прорабатывать травматический опыт с помощью протокола PIPA.( Professional Intervention Program for Adversity)/