Дитяче горе — нажаль це данність нашого часу. Дуже часто в спілкуванні з батьками виявляється, що вони сприймають дитину як маленьку копію дорослого. «Всі процеси однакові, просто в зменшеному обсязі» . І це найбільша помилка, яка призводить до непорозумінь і втрати контакту з дитиною. Адже дитина — це принципово інший «пристрій», і навіть різні конфігурації в різні періоди часу.
Чи розуміємо ми, що запускає процес дитячого горя?
Не переживання, чі образи, а саме горя. Адже горе — це природна реакція психіки на втрату, безповоротну втрату.
Розставання з чим дитина відчуває як втрату? А саме як емоційне важкі, хворобливі реакції на неможливість контакту і мрії (надії) відновити контакт?
Перелік можливих причин відрізняється від переліку дорослої людини, і важливо розуміти, що сила емоцій може бути дуже нелогічною з точки зору дорослої людини. Це саме тому, що для дитини кожний пункт переліку має додаткові сенсі та навантаження.
Отже, які втрати можуть запустити у дитини горе?
- Сім’я — це знайоме середовище декількох близьких людей, які постійно контактують один з одним. Це спілкування створює емоційне поле, втративши яке дитина ніби «висить в порожнечі».
- Близька людина — це батько, брат і сестра, інші родичі, з якими підтримувалися стосунки і які були об’єктом для наслідування або джерелом емоцій. Часто кохана людина поповнює ту частину особистості дитини, яка ще не сформована.
- Будинок — це як фізично відчутне місце з улюбленими речами і знайомим оточенням. Для дитини це поки що єдині межі, які він розуміє в аспекті «мій-чужий».
- Особисті речі, які давали відчуття сталості і розуміння навколишнього світу, допомагали його освоєнню, допомагали комфортно жити в ньому.
- Улюблені іграшки. Часто для дитини іграшка — це уявний друг, з яким багато пов’язано. Або символ, який допомагає дитині швидко прийти в ресурсний стан.
- Вихованець незалежно від розміру і типу. Це може бути як собака, так і маленький равлик. Спілкування з з твариною, яку любить дитина, є джерелом отримання важливих позитивних гормонів. Спілкування з тваринами є терапевтичним.
- Друзі. Важливо пам’ятати, що однолітки, з якими дитина має контакт щодня, — це необхідність, а не примха. І це стосується не тільки школярів. У віці від 3 до 5 років без друзів поруч дитина не зможе повноцінно пройти етап формування внутрішньої мови — важливого засобу мислення.
- Звичний спосіб життя, і це не тільки приємні розважальні заходи, але і режим дня, правила і вимоги. Важливо пам’ятати, що дитині потрібні обмеження, заборони і санкції не менше, ніж любов. Для безпеки і нормального розвитку любов і вимоги слід поєднувати в пропорціях 50х50.
- Любов, турбота, увага батьків (дуже важливо звертати увагу, коли поруч з дитиною є один з батьків, і він пригнічений). Наче є мама, тато…а дитина відчуває себе покинутою.
- Здоров’я і фізичні функції. При навіть невеликій втраті у дитини може легко розвинутися вторинна, соціальна інвалідність.
Безсумнівно, це далеко не повний перелік.
Але важливо розуміти, що для дитини війна і її наслідки виглядають інакше, ніж для дорослої людини. І дитина має більше горя …
«Будь-яка війна – це війна проти дітей» Еглантін Джебб є засновником Фонду «Врятуймо дітей» та ініціатором Женевської декларації прав дитини.
ДЕТСКОЕ ГОРЕ
Очень часто в общении с родителями выясняется, что они воспринимают ребенка, как уменьшенную копию взрослого. Все процессы те же самые, просто в уменьшенном объеме.
И это самаое большое заблуждение, приводящее к недоразумениям и утратой контакта с ребенком.
Ведь ребенок – это принципиально инное устройство, да еще и разных конфигураций в разные периоды времени.
Понимаем ли мы, что запускает процесс детского горевания? Не переживания, а именно горевания, ведь горе — естественная реакция психики на потерю, безвозвратную потерю.
Расставание с чем ребенок переживает как потерю? Переживает эмоционально тяжело, болезненно реагирует на невозможность контактировать и мечтает (надеется) на возобновление контакта? Список возможных причин отличается от списка взрослого, и важно понимать, что сила эмоций может быть очень не логичной с точки зрения взрослого. И єто происходит потому, что для ребенка каждый пункт несет дополнительные смыслы и нагрузки.
Итак, что ребенку больно терять?
- Семья — привычное окружение из нескольких постоянно контактирующих между собой близких людей. Это общение создает эмоциональное поле, лишившись которого ребенок как бы «зависает в пустоте».
- Близкий человек – родитель, сиблинг, другие родственники, с кем поддерживались отношения и кто был объектом для подражания, либо источником эмоций. Часто близкий человек восполняет собой ту часть личности ребенка, которая еще не сформировалась.
- Дом – как физически осязаемое место с любимыми вещами и знакомой обстановкой. Для ребенка это пока что единственные границы, которые он понимает в аспекте «мое-чужое».
- Личные вещи, которые давали ощущение постоянства и понимания мира вокруг, помогали его осваивать, помогали жить в нем комфортно.
- Любимые игрушки. Часто для ребенка игрушка — это воображаемый друг, с которым связано очень много. Или символ, который помогает ребенку быстро прийти в ресурсное состояние.
- Домашнее животное независимо от размеров и вида. Это может быть и собака и маленькая улиточка. Общение с животым, которое ребенок любит, — ето источник получения важных положительных гормонов. Общение с животными – лечебно.
- Друзья. Важно помнить, что ровесники, с которыми ребенок мог контактировать ежедневно – это потребность, а не прихоть. И речь не только о школьниках. В возрасте с 3 до 5 лет без друзей рядом, ребенок не сможет полноценно пройти этап формирования внутренней речи – важного средства мышления.
- Привычный уклад жизни, причем не только приятные увеселительные мероприятия, а и режим дня, правила и требования. Важно помнить, что ребенок нуждается в рамках, запретах и санкциях не меньше, чем в любви. Для безопасности и нормального развития любовь и требования должны сочетаться в пропорциях 50х50.
- Будущее, которое планировали и которое ребенок ждал. Младшие дети не могут делать опосредованные выводы, типа «если война пришла – значит уклад жизни поменяется». Ребенку важно объяснить это.
- Любовь, забота, внимание родителя (очень актуально, когда рядом с ребенком один родитель, и он в депрессии).
- Здоровье и физические функции. При даже незначительной утрате, у ребенка легко может развиться вторичная, социальная инвалидизация.
Бесспорно, это не полный список. Но важно понимать, что для ребенка война и ее последствия выглядят иначе, чем для взрослого. И у ребенка горя больше…
«Любая война – это война против детей» Эглантин Джебб – создательница фонда спасения детей и инициатор принятия Женевской Декларации прав ребёнка .