Так сталося, що autoimmune diseases – це перші мої важки кроки у психотерапії, і тому психосоматика аутоімунних захворювань – зона мого особливого інтересу
Дуже запам’ятала пацієнтку, яка прийшла на першу зустріч з двома пакетами АТБ в яких були знімки, заключення, медичні справи з різних клінік.
8 років на її питання «може від нервів» лікарі відповідали «та таке», «ви ще autoimmune у екзорциста полікуйте», «які психологи, ви що будете з ними теревенити про гормони», «психосоматика аутоімунних захворювань – це популізм».
Після чергового криза людина таки почала шукати глибше. Але було втрачено десь 12 років (саме за 4 роки до діагнозу були перші дзвіночки).
І це прикро, бо офіційний класифікатор хвороб МКХ -10 має пряму вказівку лікарям – з’ясовувати, чи не має у запуску чи підтримці хвороби психогенного фактору. І якщо так, додавати до діагнозу код F54. Навіщо?
Бо це кардинально змінює стратегію лікування, і autoimmune захворювання не виключення.
Психосоматика аутоімунних захворювань – міф чи наука
Щоб розібратися в цьому важкому питанні, треба розібратися з механізмом аутоімуннитету.
Autoimmune захворювання поділяються на системні та органоспецифічні й уражають приблизно 10 % населення світу.
Прикладами системних аутоімунних захворювань :
- системний червоний вовчак,
- системна склеродермія,
- синдром Шегрена,
- ревматоїдний артрит.
До поширених органоспецифічних аутоімунних захворювань належать
- розсіяний склероз,
- розлад спектру нейромієліту зорового нерва,
- аутоімунний енцефаломієліт,
- аутоімунний холангіт,
- цукровий діабет 1 типу віднесено до аутоімунних
Основа захворювань autoimmune спектру – порушення адаптивного імунітету. Імунний збій призводить до утворення аутореактивних Т- та В-клітин, які атакують власні органи.
Значна частина пацієнтів страждає на важку форму autoimmune захворювання, що швидко прогресує, для якого відсутні методи лікування.
А як у нормі працює ця система:
В-клітини (В-лімфоцити) — це основні клітини нашої імунної системи, які виробляють антитіла для боротьби з вірусами, бактеріями та іншими чужорідними агентами. Вони можуть перетворюватися на клітини пам’яті для швидкого захисту в майбутньому.
Утворення: В-клітини утворюються та дозрівають у кістковому мозку. З кісткового мозку вони прямують до лімфовузлів та селезінки. При зустрічі з вірусом або бактерією клітина активується. Частина клітин стає фабриками з виробництва антитіл (білків, які розпізнають і знищують мікроби). Інша частина перетворюється на В-клітини пам’яті, щоб запам’ятати ворога на довгі роки.
І цей процес дуже нагадує інший
Autoimmune процес і стрес
Стрес запускає викид катехоламінів і глюкокортикоїдів, які буквально керують імунними клітинами як вродженої, так і адаптивної ланок імунної системи. І саме ці біомолекули керують цитокіновим профілем (а це стосується запального процесу)..
При гострому стресі вони мобілізують захисні сили, а при хронічному — виснажують кістковий мозок, зменшують селезінку та порушують роботу лімфовузлів.
А стрес – це давно же не про короткочасний процес адаптації.
Велика частина сучасного стресу спровокована як базовими «налаштуваннями» особистості, так і недостатності системи реакцій та адаптації.
Хто повинен працювати зі стресом?
Чи може бути наявність великого стресу у всіх робити його звичайним і таким, що не заслуговує уваги фахівців?
Чи є стресовий фактор як він сприймається оточуючими, таким самим для сприйняття людиною?
Після випадку з вищеописаною пацієнткою я більше вірю пацієнту, ніж доказам медицини.
Так, принцип доказової медицини виявився не другом, а ворогом клінічного мислення лікаря.
Цікаве дослідження провели вчені Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі. Опитавши пацієнтів із підтвердженим діагнозом склеродермії щодо причин хвороби (на їхню думку), вони склали рейтинг.
Відгадайте, що на першому місці? Так, стрес.
Рейтінг причин autoimmune захворювань
- стрес
- навколишнє середовище
- генетика
- захворювання або операції
- дієта
- ліки або вживання психоактивних речовин
- духовність.
Інше дослідження дійшло такого ж висновку: стресові фактори підвищують ризик розвитку ревматоїдного артриту або системного червоного вовчака у жінок
Етіопатогенез autoimmune залишається нез’ясованим. Генетичні фактори, а також фактори навколишнього середовища, мабуть, взаємодіють, приводячи до каскаду подій, що спричиняють початок захворювання.
Можно зробити висновок, що стрес відіграє роль у запуску autoimmune захворювання у генетично схильних пацієнтів
Масштабне дослідження підтвердило, що стрес пов’язаний із виникненням та загостренням захворювань при ревматоїдному артриті, системному червоному вовчаку, запальних захворюваннях кишечника, розсіяному склерозі, хворобі Грейвса, а також інших аутоімунних станах. При деяких захворюваннях, таких як псоріаз, стрес, як було встановлено, уповільнює зникнення вогнищ ураження при застосуванні стандартних схем лікування.
Ці ж дослідження називають підтвердженням того, що психіка та стрес відіграють значну роль у розвитку autoimmune захворювання, той факт, що психотерапія, спрямована на зниження рівня стресу, є ефективною для поліпшення результатів лікування багатьох аутоімунних захворювань.
Психосоматика аутоімунних захворювань: що може психотерапія
Якщо аутоімунна хвороба є психогенної етіології – без психотерапії не обійтися.
Прогнози залежать від терміну хвороби, ступеню руйнувань. Але як мінімум можливо зупинити погіршення, яке у випадку психогенної етіології не зупиниться від медикаментів.
Саме такій шлях залишився з пацієнткою, про яку я написала. Занадто довго на сигнали психіки не було реакцій. Про одужання повне у таких випадках важко говорити. Але от сповільнення та зупинку розвитку захворювання – так.
Психосоматика аутоімунних захворювань: хто правий
Метод Луізи Хей: причина – «звинувачення себе у всіх бідах, самобичування та заперечення власної сили». Лікуання: Афірмація «Я люблю і схвалюю себе. Я керую своїм життям. Я в безпеці. Я спокійна (-ий)».
Метод В. Сінельникова: причина – підсвідоме самонаказування та жорстка самокритика через невідповідність очікуванням. Лікування – «Повністю пробачити себе та інших, відпустити старі конфлікти й навчитися безумовного самоприйнятті»
Нажаль, так просто це не працює. Бо ці рекомендації неможливо виконати без довгої роботи з психікою.
Наприклад любов до себе – це інтеріоризація любові батьків у дитинстві. І полюбити себе неможливо через наказ собі. Так саме і з «відпустити»: за це відповідає пул здібностей і треба дослідити, що саме запускає конфлікт і що саме не дає його відпустити.
Як саме працює з психосоматичними станами науковий підхід – я ретельно описала у розділі.
Психосоматика аутоімунних захворювань: а якщо чинник не психогенний
Тобто запуск autoimmune спричинила інша причина?
Тут важливо пам’ятати про соматопсихічний шлях розладів.
Первинна хвороба запускає стрес від бачення себе такого, від руйнування життя хворобою, що дає велику частину погіршення. І саме психотерапія допомагає знешкодити цю частину.
Хвороба може запускати психічні погіршення за рахунок хімічних перебудов. І тут підтримуюча психотерапія також може значно допомогти.
Для Європи психосоматична медицина – це норма. Тіло не відділяється від психіки. Діагностика включає всі аспекти. Психотерапевти є обов’язковими членами команд лікування, і особливо при autoimmune.
Питання чому і навіщо лікарі обмежують пацієнтів у можливостях одужати у нас – для мене без відповіді. Але якщо ви відчуваєте, що ваша психіка якось причетна до захворювання – це ваше повне право звернутися за допомогою психотерапевта, психіатра і поставити питання психосоматики autoimmune.
